Page 21 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

20 Кузярін О. Т, Любинець І. П., Хомин І. Г.

Популяційні дослідження раритетних рослин належать до пріоритетних в контексті
національної та загальноєвропейської стратегії збереження біорізноманіття природних
екосистем. Betula humilis Schrank, або береза низька з родини Betulaceae є гляціальним
реліктом бореально-євросибірської групи голарктичного елементу флори, що
охороняється на загальнодержавному рівні з природоохоронним статусом “вразливий”
вид (Мельник, Савчук, 2009). В Україні пролягає південна межа поширення
зазначеного виду та його раритетних угруповань, внесених до «Зеленої книги
України» (Зелена книга України, 2009). Спорадичні ізольовані локалітети виду
трапляються в північній частині (Полісся) та на заході держави (Розточчя, Мале
Полісся, Волино-Подільська височина).
За матеріалами провідних регіональних гербаріїв (LW, LWS, LWKS) та
літературними джерелами (Жижин, Кагало, 1989; Жижин, Кагало, Чабан, 1988;
Мельник, Савчук, 2007, 2009; Савчук, 2006; Сорока, 2008; Ткачик, 1999; Флора УРСР,
1952; Król, 1877) для території Українського Розточчя, починаючи з ХІХ століття,
зазначали 9 локалітетів B. humilis, зокрема з околиць Івано-Франкове (колишній Янів,
урочища: Горбки, Заливки та Ставки), Стені, Шкло, Страдч, Білогорща, Рясне (Рясне-
Польське), Рясне-Руське в межах Яворівського району Львівської області. Більшу
частину із зазначених точок, що не підтверджені матеріалами сучасних досліджень,
слід вважати втраченими. Нещодавно виявлено нове місцезнаходження виду між
селами Лозина та Жорниська (Любинець, Хомин, 2020). Отже, на сьогодні достеменно
відомими є три локалітети B. humilis на Українському Розточчі, серед яких два є
малочисельними регресивного типу в урочищах: Горбки, Заливки, та один найбільший
за покриттям в околицях с. Жорниська.
Нововиявлене оселище B. humilis охоплює понижену (висотою н. р. м. 290-300 м)
оторфовану меліоровану ділянку площею близько 5 га, що з півночі, півдня та заходу
обмежена відкритими зарегульованими осушувальними каналами, а зі сходу підступає
до каналу Домажир та залісненої гори Журилинка. Враховуючи наведені вище
аргументи, метою наших досліджень було з’ясувати фітоценотичні умови та
популяційну структуру, а також визначити фітосозологічну презентативність
найбільшого на сьогодні локалітету B. humilis для Українського Розточчя.

Матеріал і методика досліджень

Збір польового матеріалу здійснювали детально-маршрутним та
напівстаціонарним методами впродовж вегетаційного сезону 2021 р. на осушеному
торфовищі між селами Жорниська та Лозина Яворівського району Львівської області
(Українське Розточчя, українсько-польський Міжнародний біосферний резерват
«Розточчя»). Місцеву популяцію B. humilis досліджували на 4 пробних ділянках (20 ×
2
20 м ), що відповідали окремим ценопопуляціям (ЦП) виду. Сольовий режим
(кислотність) торфогрунту визначали за допомогою багатофункціонального приладу
AMTAST АТМ-300. Фітосоціологічні описи виконували за методом Браун-Бланке з
використанням модифікованої шкали участі видів (Schubert, Hilbig, Klotz, 2001). При
ідентифікації синтаксонів рослинності враховували наявні літературні джерела з
фітоценології, у т. ч. сучасні класифікаційні схеми рослинності європейських країн
(Matuszkiewicz, 2001; Mucina, 1997; Oberdorfer, 1965; Schubert, Hilbig, Klotz, 2001).
Латинські назви судинних рослин, наведені за визначником вищих рослин України