Page 25 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

24 Кузярін О. Т, Любинець І. П., Хомин І. Г.

Stellaria graminea - + - 1 - II
Stenactis annua + - + - - II
Veratrum lobelianum + - - + - II
Veronica chamaedrys + - - - 1 II

Інші види, представлені в одному описі (I клас постійності): Abietinella abietina (2-
2m), Artemisia vulgaris (1b-+), Carex acuta (1а), C. nigra (1а), Ceratodon purpureus (2-3),
Cirsium rivulare (1а-+), Corylus avellana (3-un/j), Dianthus deltoides (1b-un), Epilobium
parviflorum (1а-+), Euonymus europaea (3-+j), Eupatorium cannabinum (2), Galeopsis
bifida (4-+), Galinsoga parviflora (1а-un), Holcus lanatus (2-+), Hypericum maculatum (3),
Iris pseudacorus (1а-+), Juncus effusus (1а-+), Lathyrus pratensis (1а-+), Luzula multiflora
(3), Myosotis scorpioides (1а), Padus serotina (1b-+j), Poa pratensis (1b), Polytrichastrum
longisetum (2), Potentilla anserina (1a-+), P. erecta (4), Quercus robur (1a-+j), Ranunculus
acris (3-+), Setaria glauca (1b-un), Thymus pulegioides (3-+), Valeriana officinalis (3), Vicia
cracca (1a).
Синтаксони: 1а – ас. Betuletum humilis варіант Veronica longifolia, 1б – ас. Betuletum
humilis варіант Festuca ovina, 2 – угр. Betula humilis - Cardaminopsis arenosa - Ceratodon
purpureus, 3 – угр. Betula pendula - Betula humilis - Deschampsia caespitosa, 4 – угр.
Betula pubescens - Betula humilis - Molinia caerulea,
Умовні позначення : j – молоді вегетативні особини; бали проекційного вкриття: un – одна
особина; + – 2-5 особин, вкр. < 5%; 1 – 6-50 особин, вкр. < 5%; 2m – > 50 особин, вкр. < 5%; 2a
– вкр. 5-15% незалежно від кількості особин; 2b – вкр. 16-25%; 3 – вкр. 26-50%; 4 – вкр. 51-75%;
5 – вкр. 76-100%; П – класи постійності видів: I – до 20%; II – 21-40%; III – 41-60%; IV – 61-80%;
V – 81-100%.

Основу травостою та дрібнокупинний нанорельєф формують гігрофільні
щільнодерновинні злаки класу Molinio-Arrhenatheretea, зокрема Molinia caerulea (L.)
Moench (до 50%) та Deschampsia caespitosa (L.) Beauv. (до 50%). Компонентами слабо
розвиненого мохового покриву виступають гігромезофільні гіпнові мохи (Dicranum
bonjeanii De Not., Plagiomnium ellipticum (Brid.) T.J.Kop., Brachythecium campestre
(Müll.Hal.) Schimp. тощо). На випалюваних ділянках (табл. 1, ЦП 3) відмічено активне
відновлення надземної фітомаси B. humilis, посилення ценотичної ролі рудеральних
видів-терофітів (Cardaminopsis arenosa (L.) Hayek, Viola tricolor L.) та мезофільних
злаків (Festuca ovina L., Anthoxanthum odoratum L.), а також участь характерних видів
мохоподібних (Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Polytrichastrum longisetum (Sw.ex
Brid.) G.L.Sm., Abietinella abietina (Hedw.) M.Fleisch.).
Найтрансформованіші ділянки з вираженим деревним ярусом (табл. 1, ЦП 4)
представлені піонерними лісовими угрупованнями – березовим рідколіссям. Їхній
деревостан формують молоді генеративні особини Betula pubescens Ehrh. та B. pendula
Roth віком 15-30 років. У підрості деревних видів на всіх ділянках поодиноко або в