Page 22 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Фітоценотичні умови та структура місцевої популяції Betula humilis … 21

(Определитель …, 1987), а мохоподібних – за “Чеклістом мохоподібних України”
(Бойко, 2008). Під час польового та камерального етапів ценопопуляційних
досліджень застосовано відповідні методичні розробки (Программа и методика …,
1985; Ценопопуляции растений, 1976). Життєву форму виду уточнено за І. Г.
Серебряковим (Серебряков, 1964). Описи пагонових систем проводили за М.Т.
Мазуренко та А.П. Хохряковим (Мазуренко, Хохряков, 1977). Зважаючи на
біоморфологічні особливості досліджуваного виду (складний індивід з
поліцентричною життєвою формою та вираженою дезінтеграцією), основною
фітоценотичною обліковою одиницею було обрано пагін формування (туріон),
зокрема простий молодий (переважно першого року, вкритий смолистими
бородавочками і рідкими короткими волосками) та складний розгалужений
багаторічний (середнього віку – 3-5 років, діаметром в основі стовбурця < 1 см та
старшого віку (старий) – понад 6 років, діаметром ≥ 1 см).
Абсолютний вік модельних максимально розвинених багаторічних пагонів
формування (скелетних осей) визначали шляхом підрахунку річних приростів
(метамерів) за рубцями від покривних брунькових лусочок. Обрані біоморфологічні
параметри (висота пагону формування, довжина річного приросту) вивчали на
модельних скелетних осях старшого віку з кожної ценопопуляції.
Насіннєву продуктивність визначали за методикою І.В. Вайнагія (Вайнагий, 1973,
1974) з урахуванням рекомендацій стосовно рідкісних видів рослин (Программа и
методика …, 1985). При підрахунках обрано мінімальну норму вибірки – по 25
плодових сережок (суплідь) для кожної пробної ділянки. Насіннєву продуктивність
оцінювали за показниками потенційної насіннєвої продуктивності (ПНП) або
кількістю насінних зачатків на супліддя, фактичної насіннєвої продуктивності (ФНП)
– за кількістю повноцінних зрілих насінин на супліддя та коефіцієнту насіннєвої
продуктивності (КНП), що відповідає відношенню ФНП до ПНП. Отримані цифрові
дані обробляли варіаційно-статистичними методами (Зайцев, 1973) з прийнятими
рівнями варіювання ознак (V ≤ 15% − низький , 16 ≤ V ≤ 25% − середній, V ≥ 26% −
високий.

Результати досліджень

Досліджено фітоценотичні умови B. humilis на прикладі 4-х ценопопуляцій виду,
що приурочені до вторинних угруповань сікаціогенної та пірогенної сукцесій з різною
задернованістю торфогрунту, а також відсутнім або неоднаково вираженим деревним
ярусом. Найменш трансформовані угруповання з монодомінантною роллю B. humilis
у відносно щільному (40-80% п. п.) чагарниковому ярусі та відсутнім деревостаном
(табл. 1, ЦП 1) за флористичним складом і просторовою фітоценотичною структурою
відповідають похідним мезогігрофітному (а) та гігромезофітному (b) варіантам
асоціації Betuletum humilis Steffen 1931.
За європейськими класифікаціями рослинності угруповання Betuletum humilis
розглядають переважно в межах союзу Salicion cinereae Th. Müller et Görs ex Pass. 1961
порядку Salicetalia auritae Doing 1962 класу Alnetea glutinosae Br.-Bl. et R.Tx. 1943,
рідше відносять до союзу Alnion glutinosae (Malc. 1929) Meijer Drees 1936 порядку