Page 18 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Едифікаторна роль ліщини в формуванні таксоцену колембол … 17

більшій кількості видів колембол як на рівні точкового, так і ценотичного альфа-
різноманіття. Це може свідчити, що в досліджених лісових угрупованнях зі значною
присутністю ліщини (01-10А) збільшується ємність середовища для колембол,
порівняно з тими, де ліщина відсутня або представлена малою кількістю
деревоподібних кущів (01-05В).
Виявлено, що у досліджених таксоценах колембол чисельно домінують
еврибіонтні види: Parisotoma notabilis, Folsomia quadrioculata, Isotomiella minor,
Lepidocyrtus lignorum, а також політопні лісові види: Pogonognatellus flavescens і
Pseudosinella horaki. Видами з найбільшою частотою трапляння як у ґрунтових пробах,
так і на усіх досліджених ділянках дубово-грабового лісу також були такі евритопні
види, як Parisotoma notabilis, Pogonognathellus flavescens, Lepidocyrtus lignorum,
Pseudosinella horaki.
Серед політопних лісових колембол, вісім видів можна віднести до сапроксильних.
Три з них, тобто Proisotoma minima, Vertagopus cinereus, Pratanurida boerneri, є
сапроксилобіонтами. Такі види як Pseudachorutes parvulus, Neanura muscorum,
Neanura minuta, Oligaphorura absoloni та Entomobrya corticalis є сапроксилофілами,
тобто видами, які надають перевагу мертвій деревині, але також живуть у інших
лісових мікрооселищах. Серед них можна виділити мешканців мікропорожнин під
корою (Pratanurida boerneri, Vertagopus cinereus, Entomobrya corticalis), гниючої
деревини (Pseudisotoma sensibilis), видів, які трапляються в цих обох мікрооселищах
одночасно (Pseudachorutes parvulus, Neanura muscorum, Neanura minuta, Oligaphorura
absoloni, Proisotoma minima), а також ксерофільних бріофілів: Xenylla boerneri, Xenulla
brevicauda, Pseudachorutes dubius, Orchesella bifasciata, Entomobrya marginata,
Entomobrya muscorum і Entomobrya nivalis, які екологічно пов'язані з корою дерев і
епіфітами. Решта 35 видів є типовими підстилковими або ґрунтовими мешканцями.
Отже, результати досліджень вказують на важливе значення ліщини в формуванні
екологічної структури таксоценів колембол у дубово-грабових лісах дослідженого
регіону. Однак, виявлені зміни досліджених таксоценів є незначними та стосуються
переважно показників інвентаризаційного видового багатства за Р. Уіттекером, а
також чисельного співвідношення видів.

Капрусь І.Я. 2013. Хорологія різноманіття колембол (філогенетичний, типологічний і
фауністичний аспекти). Дисертація доктора наук, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН
України. Київ. 497 с.
Капрусь І.Я., Махлинець Т.М. 2015. Особливості фауни й населення колембол
правобережного сектору лісостепової зони України. Наукові записки Державного
природознавчого музею. Вип. 31. С. 59–72.
Bellinger P.F., Christiansen K.A., Janssens F. 1996–2022. Checklist of the Collembola of the World
[online]. Доступне <http://www.collembola.org> [Дата звернення 3 жовтня 2022 року].
Dunger W., Fiedler H.J. (Hrsg.) 1997. Methoden der Bodenbiologie. Gustav Fischer Verlag Jena,
Villengang. 539 pp.
Hopkin S.P. 1997. Biology of the springtails (Insecta: Collembola). Oxford, New York, Tokyo :
Oxford University press. 330 pp.
Magurran A.E. 2004. Measuring Biological Diversity. Blackwell Publishing Ltd, UK. 256 pp.
Skubała P., Maślak M. 2009. Niewidoczny świat mikrostawonogów (Acari, Collembola) w martwym
drewnie świerkowym w Babiogórskim Parku Narodowym. Sylwan. T. 153 No 5. S. 346–353.
Skarżyński D., Piwnik A. 2016. Saproksyliczne skoczogonki (Collembola) Wigierskiego Parku
Narodowego. Leśne Prace Badawcze. Т. 77 No 3. S. 186–203.
Skarżyński D., Piwnik A., Krzysztofiak A. 2020. Eksperymentalna reintrodukcja saproksylicznych
skoczogonków (Collembola) w Wigierskim Parku Narodowym. Parki Narodowe i Rezerwaty
Przyrody. Т. 39 No 1. S. 31–42.
Sławska M. 2005. Propozycja metody waloryzacji ekosystemówleśnych wykorzystującej epigeiczno-
glebowe zgrupowania skoczogonków(Collembola, Hexapoda). Warszawa : Wydawnictwo
SGGW. 208 ss.