Page 8 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Дедуктивна музеєзація фітодетритного компонента … 7

Завдяки детритному покриву існують градієнти температури, аерації, вологості,
емісії газів. Шар підстилки, як бар'єр, захищає ґрунт від поверхневого стоку,
механічного ущільнення і створює життєвий простір для власних герпетобіонтів.
Можна стверджувати, що завдяки градієнтним механізмам здійснюються матеріально-
енергетичні потоки, котрі долають дію сил гравітації. Це значною мірою активізує і
розгалужує динаміку обмінних процесів. Проведені в різні роки експерименти на
градієнтах між фітогенними полями ялиці, бука і смереки дозволяють скласти ряди
напруження певних параметрів на межах латеральної взаємодії цих елементарних
структур [21, 22]. Зокрема, за рівнем алелопатичної напруженості нами встановлена
тріада градієнтів у ряді за ступенем послаблення, це – Смерека > Бук > Ялиця. У
просторі між стовбурами рівень напруженості має усереднене значення, що свідчить
про відсутність градієнтів через взаємну врівноваженість впливів між фітогенними
полями дерев даних порід. Неважко змоделювати сценарії з вилученням одного або
двох членів тріади, і ймовірні зміни в конфігурації і величинах градієнтів. Адже за
умов однопорідного деревостану алелопатична напруженість між тесерами майже
однакова, а градієнтний ефект спричинений переважно едафічними чинниками. Тому
трансформація фітодетриту в монодомінантних вторинних деревостанах проходить
набагато повільніше, ніж в мішаних угрупованнях. Навіть в букових лісах, де
підстилка розкладається без особливих труднощів, домішка ялицевого хвойного
опаду, тобто поява градієнту, викликає активізацію розкладання листяної підстилки.
За біотичними параметрами градієнтні тріади виглядали наступним чином:
за чисельністю бактерій: Ялиця = Бук > Смерека;
за чисельністю актиноміцетів: Смерека > Бук > Ялиця,
за кількістю мікроміцетів: Смерека > Ялиця> Бук.
Приклад градієнтів за чисельністю бактерій показує, що пригнічуюча стосовно
мікроорганізмів дія смереки ніяк не може розглядатися в негативному аспекті. Адже
вирішальним є утворення градієнта, а не абсолютні величини фактора. Мають бути
ускладнені комбінації як всередині тріад, так і з суміжними фітогенними полями.
Однак завжди слід дотримуватися ценотичного рівня генералізації дрібніших
елементарних показників.
У цьому сенсі детрит виступає виразною моделлю мережевого упорядкування
факторного хаосу в екосистемах різних рівнів. Градієнт, як ознака структурованості,
теж має багаторівневий характер. Ця обставина має вирішальне значення під час
вивчення параметрів оцінки структурно-функціонального стану екосистем різних
рангів. Наприклад, широко використовуваний підстилково-опадний коефіцієнт (ПОК)
має суб’єктну область застосування від консорції до біогеоценозу. У складі консорції
цей показник ще може спертися на константи біодинаміки, на фізико-хімічні та
біохімічні коефіцієнти і індекси. Але як самостійний індикаторний структурно-
функціональний показник, ПОК придатний тільки у межах біогеоценозу.
Надценотичний (ландшафтний) рівень аж ніяк не становить просту або
середньозважену суму ценотичних оцінок. Це має бути мережева інтеграція
біогеохімічних потоків, де цілісної біогеоценози можуть виступати як бар’єрні
системи. Тому показник ПОК не може осереднюватись для цілого ландшафту, а
зіставляється із показниками анізотропності, дисперсності, або хорології, які зведені
до бальної індикації (бонітування) екосистеми, про які йтиметься нижче.