Page 13 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

12 Чернобай Ю.М.

Таблиця 1

Детритні критерії форм стабільності в старовікових оселищах і екотопах
буферних зон лісів Карпат (усереднені показники за [20, 21, 22, 25])

Індекс субстратної Тренд
Шар Лігнин, % Геми-целю-
Екотоп ПОК стійкості (ІСС) стабільності
підстилки (Лг) лози, % (Гц)
(Лг)/(Гц) детриту
L 34,2 4,0 8,5
1 4,1 ПС ←АС
FH 28,5 3,8 7,5
L 30,3 4,1 7,4
2 2,6 ПС ←АС
FH 27,6 8,1 3,4
L 32,1 5,9 5,4
3 2,4 ПС→АС
FH 39,9 5,1 7,8
L 31,0 5,3 5,8
4 3,0 ПС ←АС
FH 29,3 7,7 3,8
L 40,2 10,4 3,9 ПС →АС
5 F 5,6 36,8 8,4 4,4 ПС ≈ АС
H 41,6 9,1 4,6
L 20,5 7,4 2,8
6 3,2 ПС →АС
FH 26,4 8,5 3,1
Примітки: 1 – бучина квасеницево-зеленчукова, 1400 м н.р.м.; 2 – бучина копитнякова, 1350
м н.р.м.; 3. яличник смереково-буковий зеленчуково-квасеницевий, 1300 м н.р.м.; 4 – смеречина
ожиково-квасеницева, 1350 м н.р.м.; 5 –чорничник зеленомоховий, 1420 м н.р.м.; 6 – біловусник
типовий, 1450 м н.р.м. Тренди екологічної стабільності : ПС – потенційна стабільність; АС –
актуальна стабільність.

Показники ІСС у верхньому шарі мінералізації L характеризують рівень актуальної
екологічної стійкості (АС), оскільки цей горизонт динамічно поповнюється органікою
опаду. Шари FН або F+H підтримують більш вирівняний режим потенційної
екологічної стійкості (ПС). Шари ферментації і гуміфікації більш резистентні до
зовнішніх коливань і індекс їх субстратної стійкості дозволяє судити про очікувані
тенденції (тренди) у властивостях підстилкового покриву.

Типові моделі стабільності фітодетриту

Стосовно встановлення стабільності детриту вирізняються кілька підходів. По-
перше, формування підстилок з високою потенційною стійкістю відбувається у разі
відпорності опаду, вищою за резистентність продуктів розкладу. Прикладом можуть
бути деструктивні підстилки в борах на пісках Українського Полісся, де гуміфіковані
шари відсутні або дуже деградовані [13].
Якщо стабільність детермінована лише потенційними формами стійкості,
підстилка дуже чутлива до змін у довкіллі і швидко змінюється або руйнується, як це
відбувається на зрубах або вітровальних ділянках похідних смерекових та
мертвопокривних букових лісів у Карпатах [8, 25]. За експериментальними даними
[20], у Карпатах, під наметом душекієвого криволісся, підстилка на схилі крутизною
о
30 має всі ознаки потенційної стабільності, тобто редукований шар мортмаси існує
лише за рахунок біжучого опаду деревно-чагарникового та трав’яного ярусів (запас
35,2 ц/га). Такий самий ценоз на схилі крутизною 8 формує підстилку з добре
о