Page 4 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 37 (Львів, 2021)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Музеологія

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2021.37.3-16

УДК 069.001.76:574

Чернобай Ю.М.

ДЕДУКТИВНА МУЗЕЄЗАЦІЯ ФІТОДЕТРИТНОГО КОМПОНЕНТА
ЛІСОВИХ ОСЕЛИЩ

Детрит, зокрема підстилки, трав’яна віхоть, дернина і оторфовані нашарування,
мули уздовж потоків, також бентос, є системними утвореннями, які можна
диференціювати як елементарні, так і компонентні складові. Як самостійний
індикаторний структурно-функціональний показник, підстилково-опадний коефіцієнт
(ПОК) – діє тільки до рівня біогеоценозу. Надбіогеоценозний (ландшафтний) рівень не є
простою або середньозваженою сумою біогеоценотичних оцінок. Це має бути
мережева інтеграція біогеохімічних потоків, де цілі біогеоценози можуть виступати
як бар’єрні системи. Тому показник ПОК не можна усереднювати для ландшафту, а
уживати показники анізотропності, дисперсності, або хорології, які можна звести до
бальної індикації (бонітування) екосистеми. Пріоритетна роль підстилки в малому
біотичному кругообігу зумовлена тим, що в природних екотопах вироблено дієвий
механізм гетеротрофної утилізації відмерлої біомаси. Завдяки цьому інтенсивність
розкладання підстилки, оцінена величиною ПОК, може використовуватися для
діагностики стійкості екотопу. Для колообігу речовин і потоку енергії лісова підстилка
служить резервним фондом, який забезпечує стабільність функціонування екосистеми.
З точки зору системної організації підстилка є структурним шаром (детритним
біогеогоризонтом). Тому, підстилку, як біокосне утворення, можна розглядати з різних
позицій – як частину ґрунтового профілю, або підсистему ґрунтової системи, як
самостійне біогеоценозне тіло (як систему) та як компонентну сполучну ланку в
системі біогеоценозів. Детритна діагностика дозволяє досить об’єктивно оцінити
ризики щодо подальшого існування лісів в нестабільному буферному оточенні. За
допомогою цих критеріїв можна виявити спрямованість змін показників стійкості, що
є вкрай важливим на перших стадіях прийняття рішень щодо подальших планів
оптимізації та зміцнення буферних структур лісових угруповань.
Ключові слова: музеєзація, фітодетрит, підстилка, ґрунти, лісові оселища, луки,
екотони, коеволюція, цілісність.

Фітодетритні показники оселищ спираються на повноту виконання екологічних
функцій ґрунту, оцінку змін ґрунтів у вторинних угрупованнях та відповідність до
корінного типу екотопу, також на оцінку стабільності вторинної екосистеми та
визначення спрямування змін за умов антропопресіі – від лісогосподарської чи
пасовищної до туризму. Детритне покриття лісового ґрунту є початковим
компонентом, який приймає на себе функціональні і структурні зміни в оселищі.
Морфометричний моніторинг підстилок є найбільш оперативною формою контролю
стану земель та профілактики негативних наслідків для ґрунтів.
Швидкість розкладання мертвої органічної речовини підстилки та віхоті служить
критерієм, щодо визначення стійкості біогеоценозу і дозволяє оцінити якісні та
кількісні показники малого біотичного кругообігу. Для характеристики детритної