Page 12 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)
P. 12

Дедуктивна музеєзація фітодетритного компонента …          11

            (угруповання).  Градацію  значень  потужності  підстилок  для  умов  Карпатської
            буроземної області та прилеглих ґрунтових областей було зведено до наступного ряду:
               - редукована – сліди органіки без можливості визначити  товщину шару;
               - деградована – ≤1 см;
               - малопотужна – 1-3 см;
               - середньоглибока – 3-5 см;
               - потужна – 5-10 см;
               - надпотужна – > 10 см.
               Ступінь  покриття  ґрунту  підстилкою  –  ознака,  важлива  для  екосистем  гірських
            ландшафтів  або  інших  оселищ  з  контрастним  едафоном  на  малородючих  гірських
            породах  (відвали,  кар'єри,  спланізовані  поверхні  терасованих  схилів  та  ін.).
            Нерівномірність  покриття  може  бути  спричинена  антропогенним  або  пірогенним
            впливом. Для оцінки цієї ознаки використовуються такі градації:
               - суцільне покриття – більше 90%;
               - вогнисте – 50-70%;
               - плямисте – 20-50%;
               - спорадичне – 20% і менше.

               Індикаторна роль підстилково-опадного коефіцієнта (ПОК)

               ПОК несе в собі значення типологічного індексу малого кругообігу. Також набирає
            чинності індекс співвідношення мортмаси (сума мас підстилки, надземного відпаду,
            опаду  коріння,  трупів  тварин  і  т.п.)  до  маси  специфічної  (гумусової)  органічної
            речовини  ґрунту  в  системі  ландшафтного  біогеохімічного  циклу  (екотопу).  Оцінка
            стійкості  біогеоценозів  за  якісними  і  кількісними  показниками  малого  біотичного
            кругообігу передбачає такі обов’язкові операції, як аналіз експертних даних, польові
            та  лабораторні  вимірювання.  На  їх  основі  отримують  визначальні  параметри
            ценотичного метаболізму, які забезпечують стійкість екосистеми. Беруться показники:
                                        2
            суха маса підстилки і опаду (г/м ), інтенсивність елімінації загальної маси і хімічних
            елементів,  співвідношення  гумінових  і  фульвокислот  (СГК  /  СФК),  лігніну  і
            геміцелюлози  (Лг/Гц),  локальні  значення  підстилково-опадного  коефіцієнту  (ПОК),
            тобто відношення маси лісової підстилки або трав’яної віхоті до маси річного опаду.
               Для  оперування  числовими  показниками  існує  шкала  стійкості  біогеоценозів  за
            величиною ПОК [22]. Вирішити поставлене завдання можна тільки використовуючи
            експертні дані і математичні методи функціонального моделювання.
               Експертна процедура виконується в наступному алгоритмі:
               - на підставі даних по екотопах з різними запасами лісової підстилки (або трав’яної
            віхоті) та величинах річного опаду робиться розрахунок ПОК (роки, бали);
               - характеризується інтенсивність розкладання рослинних решток у біогеоценозах
            на підставі морфофізіологічніх даних;
               - складається шкала стійкості біогеоценозів, використовуючи дані про величину
            ПОК в екосистемах з вивченими запасами підстилки та індекси стійкості субстрату
            (ІСС) за співвідношенням лігніну до геміцелюлоз (Лг/Гц).
               Важливо, що такі критерії на сьогодні можна отримати без істотного втручання в
            досліджувані  деревостани  або  едафотопи.  Залежно  від  приналежності  індекса
            субстратної  стійкості  (ІСС)  до  певного  шару  мінералізації  підстилки,  робиться
            висновок про ту, чи іншу форму екологічної стійкості (табл.).
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17