Page 8 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Музейне відображення коеволюційних метаморфоз середовища і поведінки 7

• від геологічної системи «Земля» і біологічної системи «Органічний світ » до
комбінованої надсистеми («надскладної » системи), яку В. І. Вернадський назвав
«Біосфера», а Дж. Лавлок – «Гея» (Гайа). В тому і в іншому випадку мова йде про
ключові поняття детально розроблених теорій. Дж. Лавлок опинився через 50 років
в більш виграшному положенні, оскільки міг скористатися добре розробленим на
той час системно-теоретичним понятійним апаратом. Не дивно, що як В. І.
Вернадський, так і Дж. Лавлок проводили аналогію між біосферою або, відповідно,
Геєю і живим організмом;
• від геологічних і біологічних наук до нових інтегративних галузей знань; В. І.
Вернадський є творцем біогеохімії, а Дж. Лавлок – геофізіології;
• від геологічних і біологічних процесів еволюції до коеволюції, в которій фактору
життя відводиться вирішальне значення. На відміну від Ч. Дарвіна, у вченні якого,
як відомо, життя грає швидше пасивну роль, В. І. Вернадський вважав, що життя є
взагалі найважливішою силою творіння. Він і Дж. Лавлок стверджували, що життя
– активне, воно саме породжує, відтворює і підтримує умови свого існування на
Землі;
• від земної до планетарної перспективи з позиції умовного або реального
спостерігача, погляду на Землю з космосу.
В межах організмової аналогії космос – навколишнє середовище системи
«Біосфера», відповідно, системи «Гея». Перебігом, коли відкриття В. І. Вернадського
і Дж. Лавлока входили в науковий обіг, складалася й нова парадигма [14]. Її вузлові
поняття: глобальність, системне мислення, міждисциплінарність, взаємодія і
взаємовплив між геологічною та біотичною системами, як складовими частинами
єдиної надсистеми – широко відомі і визнані в усьому світі. У подальшому обидва
мислителі розширювали свої концепції, додавши до них такі твердження, як:
• людина – наступний активний чинник розвитку. З боку В. І. Вернадського це
перехід від біосфери до нового поняття «Ноосфера», утвореного від грецького
слова nous = Мислення, Розум. Тоді як Дж. Лавлок протиставляє до Геї людину і її
діяльність, кажучи «Гея страждає, Гея мстить ...» [14]. Слід розуміти це як образне
висловлення глибоко релігійного професора;
• вони перейшли від планетарної до космічної перспективи, від рідної Сонячної
системи до інших зірок, екзопланет, галактики і т.д. Розглянули можливості
проживання живих або розумних істот в певних місцях космосу або, відповідно,
про існування там життя. Так, В. І. Вернадський і Дж. Лавлок перейшли до проблем
філософської антропології.
Дж. Лавлок, безперечно лукавив, говорячи, що не мав змоги ознайомитись з
вченням В. І. Вернадського, адже на його час вже були відомі публікації по біосфері і
ноосфері у перекладах французькою та англійською мовами [21; 22]. Пізніше він
згадував В. І. Вернадського, віддавав йому належне, щоправда, не вдаючись в
подробиці. Це можна пояснити, скоріше, ментальною ситуацією британця, а не
відсутністю першоджерел.