Page 163 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

154 Середюк Г. В.

Leucojum vernum, Geranium robertianum, Stellaria holostea, S. nemorum, Asarum
europaeum, Alium ursinum, Athyrium filix-femina, Primula veris, Sanicula europaea,
Aconitum moldavicum, Aposeris foetida, Galeobdolon luteum, Isopyrum thalictroides [2-4].
Для лісових, чагарникових біоценозів та узлісь цієї частини Українських Карпат ми
наводимо наступні види Wesmaelius malladai, Sympherobius pellucidus, S. elegans,
Micromus variegatus, Semidalis aleyrodiformis, Megalomus hirtus, M. tortricoides,
Hemerobius perelegans, H. micans, H. marginatus, H. humulinus, H. handschini, H.
atrifrons, Drepanepteryx phalaenoides, Helicoconis lutea, Coniopteryx tineiformis,
Coniopteryx pygmaea, Nineta vittata, N. inpunctata, N. flava, Chrysotropia ciliata,
Chrysoperla carnea, Chrysopa perla, Ch. phyllochroma, а також Osmylus fulvicephalus,
який трапляється вздовж водойм у поясі букових лісів.
Найбільшим видовим різноманіттям характеризуються узлісся, там трапляється 32
види, що становить приблизно 74% від загальної кількості видів букового поясу
Українських Карпат. На один вид менше – 31 (72%) в буковому лісі із значними
домішками інших листяних порід дерев. На два види менше ніж на узліссях, трапляється
у старовікових букових лісах (пралісах). Найвищий показник індексу видового багатства
за Маргалефом припадає на узлісся, і становить 4,34. Найнижчим видовим багатством
за індексом Маргалефа характеризується біляводні біотопи. Індекс Менхініка найвищий
показник, має також для мішаних лісів, але з домішками хвойних порід дерев – 1,94, а
узлісся за даними індексу Менхініка лише на другому місці із значенням 1,57.
Найнижчим видовим багатством цей індекс характеризує біляводні біотопи. Як індекс
Маргалефа так й індекс Менхініка для узлісь і лісових біоценозів в умовах поясу букових
лісів є досить високими, що свідчить про високе видове багатство цих угруповань.
Проведення кластерного аналізу фауни сітчастокрилих букового поясу дозволив
виявити спільні елементи і об’єднав їх у 3 кластери (рис. 3). Один з кластерів об’єднав
між собою фауну малих річок та малих потоків, що є логічним, оскільки види, які
трапляються в даних біотопах мають дуже вузькі межі екологічної валентності.
Зазвичай такі види мають амфібіотичних личинок. Деякі види, які також трапляються
в подібних біотопах, навпаки, мають дуже широку екологічну пластичність.
Ліси з перевагою молодого бука та галявини також об’єднались у кластер. Тут
значно складніші екологічні фактори, які впливають на формування видового складу
згаданих вище біотопів. Подібний видовий склад зумовлений наявністю підросту та
чагарників у молодих букових лісах, та екотону на межі галявин та лісу. Фактично на
галявинах трапляються ті види, які оселяються переважно на чагарниках. З часом бук
витісняє всі інші дерева, відповідно, змінюється видовий склад сітчастокрилих. Тобто
об’єднання цих двох біотопів цілком зрозуміле.
Третє об’єднання – ліси з перевагою бука (праліси), букові ліси з домішками інших
листяних, букові ліси із домішками хвойних. Загалом можна сказати, що даний кластер
ілюструє спорідненість всіх букових лісів різного типу. Загалом фауна дуже подібна,
оскільки більшість видів розвивається та харчується на будь-яких листяних породах
дерев, не надаючи переваги якомусь одному. Окрім того серед представників
сітчастокрилих, які трапляються в буковому поясі досить багато таких, які за потреби
можуть розвиватись і на хвойних.