Page 164 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)
P. 164

Висотний і біотопічний розподіли видів ряду Neuroptera …   155

                                       Метод одиничного зв'язку
                                        Метод одиночного зв’язку


                                    Малі річки
                                  Малі потічки


               Ліси з перевагою молодого бука (Fagus)
                                     Галявини


                Ліси з перевагою бука (Fagus) - праліси
                   Букові ліси з домішками листяних


                    Букові ліси з домішками хвойних
                                       Узлісся


                                            2,0    2,5     3,0    3,5     4,0    4,5

               Рис.  3.  Фауністична  спорідненість  сітчастокрилих  різних  типів  біотопів  поясу
            букових лісів.

               Пояс ялинових лісів

               Природні  смерекові  ліси  займають  найвищий  рівень  лісового  покриву  Ґорган,
            Чорногори,  Чивчинських,  Мармароських  та  Гринявських  гір  і  утворюють  пояс
            темнохвойних  лісів,  що  розділяється  на  дві  різні  екологічні  та  ценотичні  смуги:
            верхню – чистих ялинових лісів (у середньому вище 1200 м н.р.м.) і нижню – змішаних
            ялинових лісів з участю ялиці та другого ярусу бука. Середнє значення нижньої межі
            суцільного поширення ялинників складає 1030 м (мінімальне – 700 м), а верхній – 1470
            (максимальне – 1670 м н.р.м.). Природні смерекові ліси пристосовані до холоднуватої
            і помірно холодної кліматичної зони із сумою активних температур від 1000 до 1600°С,
            загальною тривалістю вегетаційного періоду не більше ніж 136 днів з сумою опадів до
            1500 мм в рік.
               Характерними фітоценотичними і флористичними ознаками формації є відсутність
            Corylus  avellana  і  Sambucus  nigra,  зменшення  в  смузі  змішаних  ялицево-буково-
            смерекових  лісів,  а  в  смузі  чистих  ялинників  майже  повне  зникнення  більшості
            неморальних видів (Sanicula europaea, Galium odoratum, Cardamine bulbifera, Geranium
            robertianum, тощо). Домінантами наземного покриву стають Oxalis acetosella, Rubus
            fruticosus, Vaccinium myrtillus, Vaccinium vitis-idaea, тощо. Характерними рослинами
            цього  покриву  є,  Soldanella  hungarica,  Rumex  sp.,  Hieracium  transsilvanicum.
            Субедифікаторами в змішаних ялинових лісах можуть виступати Fagus sylvatica, Abies
            alba,  Pinus  cembra,  а  компонентами  –  Acer  pseudoplatanus,  Acer  platanoides,  Ulmus
            glabra,  Betula  pendula,  рідше  –  Pinus  sylvestris,  Fraxinus  excelsior,  Larix  polonica.
            Домінантами  чагарникового  ярусу  стають  –  Lonicera  nigra,  Filipendula  ulmaria,
   159   160   161   162   163   164   165   166   167   168   169