Page 124 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 36 (Львів, 2020)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

DOI: 10.36885/nzdpm.2020.36.115-128

УДК 502.7:581.5:631.95:632.51

.2
1
Кияк В. Г. , Малиновський А. К.

АСПЕКТИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОПУЛЯЦІЙ РОСЛИН
(НА ПРИКЛАДІ РІДКІСНИХ ВИДІВ)

Розглядаються базові поняття та проблемні питання сучасної популяційної екології рослин.
У науковій літературі можна спостерігати достатньо різні погляди стосовно численних
аспектів термінології та методології досліджень. Такі базові терміни, як:«життєвість»,
«вікова структура», «онтогенетична структура», «самовідновлення» «стратегія»,
«регенераційна ніша», «буферність», встановлення обсягів популяцій тощо мають достатньо
різні трактування, що спричиняє істотні розбіжності у методології досліджень, а відтак
відображається на інтерпретації результатів. Популяція розглядається як неподільна і
неповторна сукупність особин одного виду, якій притаманне самовідтворення зі збереженням
своїх головних властивостей. Обґрунтовується положення про популяцію як одиницю обліку
біорізноманіття.
Дослідження стратегії, внутрішньопопуляційної різноманітності, життєздатності та
механізмів самовідновлення показало, що існування популяцій протягом тривалого часу
забезпечується певною структурою. Структура популяції – це сукупність кількісних і якісних
складових її організації на індивідуальному і груповому рівні, які характеризують будову і
забезпечують функціонування популяції як цілісної системи. Водночас, встановлення того, які
структурні елементи відіграють провідне значення у змінених умовах довкілля продовжує
залишатися актуальним завданням для видів різних життєвих форм у різноманітті умов їхніх
оселищ.
На прикладі ізольованих популяцій рідкісних видів показано найтиповіші етапи зміни
структури унаслідок песимізації умов існування: спрощення просторової структури, старіння
або псевдоомолодження, зменшення життєвості особин і популяційних локусів, зменшення
ефективності самопідтримання і розмноження, спрощення і скорочення онтогенезу особин,
переважання смертності над народжуваністю, зменшення площі, чисельності й щільності,
припинення формування генеративних особин, припинення поповнення підросту, редукція
вегетативного розмноження, втрачання життєздатності популяції.
Інтегральною характеристикою, яка відображає сучасний стан популяції на основі
найважливіших індивідуальних і групових параметрів структури, росту, розвитку та
репродукції є життєвість (віталітет) популяції. У збереженні життєздатності популяцій та
забезпеченні перспектив їхнього існування за несприятливих змін середовища найбільше
значення мають внутрішньопопуляційні структурні складові – популяційні локуси відтворення.
Серед популяційних структур найвищу динамічну стійкість і стабільність функціонування
протягом тривалого часу за різних умов природного і антропогенно зміненого середовища
виявлено у метапопуляцій.
Для теорії популяційної екології і для природоохоронної практики важливим є розуміння
процесів, котрі відбуваються на межі існування популяції – під час її зародження, а особливо у
період втрачання нею життєздатності та відмирання. Однак ще мало наукових досліджень,
спрямованих на розкриття закономірностей поведінки популяцій під час цих найуразливіших
періодів їх великого життєвого циклу.
Ключові слова: популяційна екологія рослин, малі популяції, життєвість, онтогенетична
структура, стратегія, регенераційна ніша, самовідновлення.