Page 121 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

112 Кагало О. О., Омельчук О. С., Орлов О. Л., Рагуліна М. Є., Сичак Н. М.

ділянках, що потрапили в буферну зону, та на невикошуваних галявинах у віддалених
від експозиційного маршруту площах, лучні оселища почали заростати, формуючи
оселища природних і напівприродних лісів. Трав’яний покрив, сформований
угрупованнями класу Trifolio-Melampyretum nemorosi Dierschke 1973 на них поступово
розріджується, відповідно до збільшення зімкненості деревного ярусу, який формують
Populus tremula та Pinus sylvestris L. Характерним для цього типу оселищ є розвинений
чагарниковий ярус, за участі Rubus caesieus L., Frangula alnus Mill., Sambucus nigra L.,
а подекуди також Hippophaë rhamnoides L. та Prunus spinosa L. У ґрунтовому покриві
цього оселища домінують сірі опідзолені супіщані та легкосуглинкові ґрунти, часто
еродовані.
Оселище чагарникових угруповань на місці зрубів представлене рослинністю союзу
Sambuco-Salicion capreae R. Tx. et Neum. 1950: Salicetum capreae Schreier 1955.
Нітрофільні двоярусні чагарникові зарості, сформовані Rubus caesieus, Frangula alnus,
Sambucus nigra, Humulus lupulus L. та підростом дерев, є пізньою стадією регенерації
лісу на старій вирубці ЛЕП, де до 2016 р. завдяки систематичним покосам і санітарним
рубкам узлісь зберігалися рештки остепненої лучної рослинності класу Festuco-
Brometea Br.-Bl. et Tx. ex Soó 1947 та маргінальні термофільні широкотравні
угруповання, що формуються в екотонній смузі узлісь, з такими характерними видами:
Agrimonia eupatoria L., Betonica officinalis L., Fragaria vesca L., Galium verum L.,
Hypericum perforatum L., Knautia arvensis (L.) Coult., Origanum vulgare L. Цей тип
оселищ тепер повністю втрачений. Натомість, сформований щільний трав’яний ярус,
висотою до 60 см, представлений Urtica dioica, Calamagrostis epigejos (L.) Roth,
Impatiens parviflora DC., Solidago canadensis L. У ґрунтовому покриві домінують сірі
опідзолені ґрунти, яким, під впливом розвитку трав’яної рослинності, характерне
збільшення потужності гумусового горизонту та збільшення вмісту гумусу.
Таким чином, рослинність оселища є значно рудералізованою, воно не має
созологічного значення і не потребує охорони.

Природні оселища
Природні оселища на території Львів Скансену представлені єдиним типом:
джерела твердої води на туфових і травертинових формаціях (С2.121), який є новим
та малодослідженим для регіону. Наразі відома лише одна локація в околицях м. Львів,
в урочищі «Плакучий камінь» (смт Брюховичі) [16]. На території країн Євросоюзу цей
тип включено до переліку особливо цінних оселищ природоохоронної мережі
NATURA-2000 [8].
Виявлені травертинові формації розташовані на потоці Глибокий (доплив
р. Полтва), витоки якого розташовані в яру між етнозонами Гуцульщина та
Лемківщина. Потік має звивисте русло та глибоку вузьку долину, від форми якої і
отримав свою назву. Бере початок від джерел, що витікають з тріщинуватих вапняків.
Розчинені солі кальцію осідають у місцях просочування підземних вод у вигляді
травертинових відкладів.
На травертинах формуються амфібійні мохові угруповання союзу Сratoneurion
commutati Koch 1928, характерні для цих оселищ на території Європи [17]. Зокрема,
можна виділити асоціацію Cratoneuretum filicino-commutatae (Oberdorfer 1977) за
участю Conocephalum conicum (L.) Underw., Pellia endiviifolia (Dicks.) Dumort.,
P. epiphylla (L.) Corda, Palustriella commutatа (Hedw.) Ochyra, Cratoneuron filicinum
(Hedw.) Spruce, Brachythecium rivulare Schimp. Моховий покрив розріджений, з
проективним вкриттям до 50%, зосереджений на травертинових конкреціях, де він має