Page 116 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 36 (Львів, 2020)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

DOI: 10.36885/nzdpm.2020.36.107-114

УДК 502.7:574

1,2
1
3
1
3
Кагало О. О. , Омельчук О. С. , Орлов О. Л. , Рагуліна М. Є. , Сичак Н. М.

ОСЕЛИЩНЕ РІЗНОМАНІТТЯ ТА ЙОГО СОЗОЛОГІЧНА ОЦІНКА
ТЕРИТОРІЇ ЛЬВІВСЬКОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ЯК
ПРИКЛАД ПОПЕРЕДНЬОГО АНАЛІЗУ ДЕМУТАЦІЇ
АНТРОПОГЕННОГО ЛАНДШАФТУ

Проведено дослідження оселищного різноманіття території Музею народної
архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького, а також його созологічну
оцінку. Попередньо виділено та описано 19 типів оселищ, що належать до 12 груп, 7
класів. Серед них 14 типів мають антропогенне походження, 3 – напівприродне, а 6 –
природне. У созологічному аспекті найбільше значення мають оселища насаджень
широколистяних і хвойних порід та новий для регіону тип оселищ жорстководні
джерела на туфових і травертинових формаціях. Загалом формування оселищного
різноманіття території Музею є оригінальним прикладом напівприродної демутації
антропогенного ландшафту, оскільки, до створення Музею, ця територія була
повністю девастована кар’єрами та вирубуванням лісу. За результатами досліджень
показано, що відбувається поступова демутація регіонально типового неморально-
лісового флороценотичного комплексу. Однак, цьому процесові перешкоджає
інтенсивне антропогенне (рекреаційне) навантаження на екосистеми.
Ключові слова: оселища, созологічна оцінка, лісопарк, загрози, екомережа,
рослинність.

Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького (далі
– Львів Скансен), розташований на лісистих пагорбах Львівського плато (частина
Подільської височини), у північно-східній частині міста, у місцевості Кайзервальд, на
території ландшафтного парку «Знесіння». Неподалік (на захід) розташований парк
«Високий Замок». На території, яку займає Львів Скансен у довоєнні роки виростали
правікові діброви та бучини. Проте, у роки Першої світової війни, 1914-1918, ліси були
повністю знищені. Горбистий ландшафт, дуже прорізаний ярами й балками,
перетворився на пустир, що зазнавав значного впливу водної та вітрової ерозії. Крім
цього, територія межувала з пісковими кар’єрами Львівського пляшкового заводу,
частина яких поширювалася й безпосередньо на неї, або її використовували для
відсипання вскришних порід.
У 1954 р. територію музею передали до Винниківського лісництва Львівського
лісгоспу. Працівники лісництва, спільно з громадою міста, які долучалися до
організованих толок, так званих «суботників», взялися провести благоустрій пустиря.
Посадки проводили без врахування природних для місцевості типів лісів. Оскільки на
той час влаштування парку на території не розглядали, площі засаджували переважно
монокультурами малоцінними для паркового господарства, наприклад інвазивними на
тепер видами, зокрема, Quercus rubra L., Robinia pseudoacacia L.
У 1964 р. новостворений лісовий масив, який мав назву «Узгір’я Розточчя», передали
до складу «Тресту зеленого будівництва Львова». У 1966 р. на території розпочалися
роботи зі створення Музею народної архітектури і побуту. Експозиція музею
влаштована за етнографічним принципом і за генпланом охоплює 8 етнографічних зон,