Page 117 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

108 Кагало О. О., Омельчук О. С., Орлов О. Л., Рагуліна М. Є., Сичак Н. М.

адміністративний корпус та господарське подвір’я, а також технічні буферні зони
довкола ЛЕП і комунікацій, його загальна площа становить 36,5 га.
У 1978 р. у музеї було створено відділ «Флори і фауни», який постановив провести
озеленення секторів музею відповідно до природних ландшафтів тих регіонів, які вони
відтворюють. Працівники музею висадили куртини первоцвітів: крокусів,
підсніжників, білоцвітів (на той час ще не було Червоної книги України та
відповідного Закону), які збереглися окремими фрагментами та на присадибних
квітниках. Експеримент з інтродукції видів, які за задумом етнографів, повинні були
представляти флору гірських регіонів, переважно закінчився невдало. Так на території
музею утворилися спонтанні групи Telekia speciosa (Schreb.) Baumg., які інтенсивно
самовідновлюються, проте, поширюючись з етносектору Гуцульщина, тепер тяжіють
до відкритих ценозів у етносекторах Лемківщина, Рівнинне Закарпаття та території
господарської зони. Не прижилися на території Львів Скансену такі рідкісні види, як
Arnica montana L., Pulsatilla grandis Wender., P. scherfelii (Ullep.) Skalický (= P. alba
auct. non Rchb.), Aconitum besserianum Andrz. ex Trautv., Lilium martagon L., Aquilegia
transsilvanica Schur, Adonis vernalis L., Genista pilosa L., неодноразові спроби
інтродукції яких необґрунтовано проводили в радянський час. Імовірно, дорослі
особини рослин та насіннєвий матеріал вилучали із заповідних територій під час
експедицій. Для відображення Карпатських ландшафтів, на території Музею
висадили сотні саджанців хвойних: Picea abies (L.) H.Karst., Abies alba Mill., Taxus
baccata L. та Larix decidua Mill., більшість яких з часом випала з насаджень, за
винятком відносно незначних за площею насаджень Pinus sylvestris L. [10], а також
поодиноких особин Taxus baccata.
Економічний спад 1990-х рр. спричинив занепад будь-якої господарської
діяльності на території Музею майже на 20 років, що сприяло відновленню природного
покриву на окремих ділянках та утворенню цікавих типів перехідних рослинних
угруповань. Проте, нещодавно, інтенсивне озеленення, яке проводять пепеважно за
рахунок неаборигенних видів, відновилося. Так, у Музеї з’явилися живоплоти з
форзиції, алея сакур та окремі особини екзотів, вписані в експозицію, наприклад
Ginkgo biloba L. навпроти хати зі с. Тухолька, сектор Бойківщина. Подібна практика
необґрунтованого провадження озеленення, що триває вже десятиліттями, створює у
відвідувачів хибне враження, що саме ці насадження є природними для західного
регіону України. Водночас, складність ландшафту та спонтанна історія насаджень,
сама структура Львів Скансену, що функціонує за принципом «живого села», із
господарськими спорудами, присадибними ділянками, сіножатями, вільним випасом
отари тощо, та його розташування на певному віддалені від туристичного центру,
спричинилися до значного різноманіття оселищ, як природного, так і антропогенного
походження на території Музею.
Зважаючи на те, що рослинний покрив території є, фактично, результатом
створення штучних лісових насаджень і спонтанного формування трав’яної
рослинності, а в останні десятиліття – пристосування їх для рекреаційно-паркового
використання, на прикладі цього об’єкта маємо показовий прояв антропогенно-
спонтанної демутації рослинного покриву й оселищного різноманіття в умовах
антропогенного ландшафту. Дослідження таких процесів має важливе значення для
подальшого обґрунтування адекватного комплексного використання міських і
приміських територій, а також об’єктивного менеджменту сукцесій з урахуванням їх
созологічної значущості [4].