Page 7 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

6 Чернобай Ю.М.

природничника був відомий географ і етнограф, літератор і громадський діяч Вінцент
Поль (1807-1872). Від свого наставника молодий В. Дідушицький перейняв розуміння
цілісного поєднання усіх складових природничого устрою, охоплюючи й людину з її
довкіллям [13].

Рис. 1. Портрет Володимира Дідушицького (худ. Я. Матковсъкий, 1843 p.).

Такого висновку можна дійти, звернувшись до "Проекту Музею природи у Львові",
складеного В. Полем у 1847 році [29]. У цьому документі вчений вказував на
відсутність належного зв’язку між тогочасними творами мистецтва і реальним життям
незалежно від економічних і соціальних умов, в яких знаходиться регіон. Попри цього,
він звернув увагу на гостру необхідність звернення до теми різноманітності та
своєрідності природи свого краю. Програма соціо-природничого регіонального
розвитку 1847 року дістала назву меморандуму В. Поля, в якому автор зосередився
виключно на створенні установи із збереження природної спадщини та регіональних
натуралій, які були би зібрані на теренах Галичині. На думку В. Поля, така інституція
була вкрай потрібною для пізнання та підвищення обізнаності громадськості,
незалежно від економічних і соціальних умов, в яких знаходиться регіон. Важливим
було чітке зауваження автора, що засновником такого музею не може бути імперський
(австрійський) уряд, з його компетенцією щодо загальних колекцій в Віденському
палаці Hoffburg, які від 1889 року стали основою державного Музею натуральної
історії (Naturhistorisches muzeum), тобто "природи в цілому", і не несли системної
регіональної ідеї. Галичина ж була чи не єдиним регіоном, який не мав музею
національного профілю, тоді як подібні музеї вже були засновані в 1808 році в
Будапешті (Magyar Nemzeti Muzeum) та в 1818 році в Празі (Vlastenecké muzeum v
Čechách).
Повертаючись до природничої музеології, як гносеологічного віддзеркалення
цілісного зв’язку природи і людини, можна дійти висновку, що саме у своїх