Page 11 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

10 Чернобай Ю.М.

молодь, а вчення Дарвіна продовжував репрезентувати більш толерантний і менш
експансивний Й. Нусбаум-Гілярович. На відміну від Дибовського, його учень не брав
участі у політичному та суспільному житті, обмежившись широкою навчальною та
просвітньою діяльністю. Вважається, що ніхто до Нусбаума не запроваджував в
такому масштабі і так успішно не поширював біологічні знання та теорію еволюції. У
межах великомасштабної популяризації біологічних знань Й. Нусбаум намагався
надати теорії еволюції ширшого сенсу, аби звернутися до основних когнітивних і
етичних проблем. Безперечно, це був наслідок прямого впливу просвітницьких ідей
Дибовського на методологію талановитого учня.
Професор Й. Нусбаум-Гілярович намагався створити зв’язок між біологією та
філософією. У його творчому спадку лишилася серія дисертацій і статей, де широко
обговорюються різні питання в галузі природничої філософії. Як факти надходять до
нашої свідомості завжди через мислення та ідеї, так і сенс довкілля стає доступним для
нас через теоретично сформульовані ідеали. Саме через таку парадигму Нусбаум-
Гілярович впроваджував етичну цінність пізнання природи. Найвищий рівень
мислення, писав він – це Біблія природи, її великі і вічні закони, які піднімають і
звеличують нас, і наші особисті інтереси залежні від публічних інтересів, як від
біологічно найвищої одиниці. Найбільшим життєвим досягненням в цій галузі
Нусбаум вважав свою книгу "Ідея еволюції в біології" [25]. Проте сприйняття
дарвінівської теорії на публічному рівні не було однозначним. Багато в чому для
розв’язання конфліктів допомагав В. Дідушицький, з його авторитетом серед
львівської спільноти, особливо перед духовенством.
Сибірське заслання та напружена наукова робота не послабили ідейних та етичних
пошуків бунтівника і борця за справедливість Б. Дибовського, у яких він чим далі
схилявся до засад екологічного мислення. Безперечно, його намагання знайти
закономірності у системі "Людина – Природа" несли в собі виразні сліди особистого
спілкування за часів буремної молодості з анархістом П. Кропоткіним та іншими
радикальними борцями з монархією. Ці люди мали здатність впливати на великі маси
людей, свідченням чого є особистість Н.І. Махна (1888-1934). Князь П. Кропоткін
(1842-1921) – ідейний лідер анархістів, нащадок Рюриковичів, спадкоємець багатих
маєтків, вчений-енциклопедист. Людина неординарних здібностей, окрім питань
соціології, філософії, політики та історії, він був глибоким знавцем географії,
етнографії, політекономії тощо. Кропоткіну судилося пережити арешт, суворий вирок,
він був єдиним ув’язненим, якому вдалося втекти з Петропавлівської фортеці за всю
історію її існування. Попереду були еміграція, революція та глибоке розчарування з її
наслідків.
Дивно, хоча, певно, закономірно, генеза природничо-суспільної парадигми
об’єднувала своїх носіїв, розділених у просторі і часі. Так, анархіст П. Кропоткін, у
ХІХ ст., надавши бунтівнику Б. Дибовському на усе життя ідею гармонії у стосунках
людини з природою, вже у ХХ ст. зустрівся на чужині з ботаніком-містобудівником
П. Геддесом і закріпив його переконання у глобальному цілісному процесі еволюції та
верховенства законів природи над технократичними управлінськими схемами
цивілізації.
Засвоєні ідеали свободи, справедливості, утопічні теорії суспільства, без диктату
держави, супроводжували Б. Дибовського усе життя. У поєднанні з особистими
рисами вченого, його чесністю, відвертістю, відданістю науковим критеріям істини,