Page 4 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 35 Львів, 2019 С. 3-14

Музеологія

УДК 069.001.76:574

Чернобай Ю.М.

ДО ІСТОРІЇ МЕТОДОЛОГІЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА ПАРАДИГМИ
ПРИРОДНИЧО-СОЦІАЛЬНОЇ КОЕВОЛЮЦІЇ

Розглянуто регіональний феномен методології цілісності та природничо-соціальної
коеволюції, який мав місце у науковій спільноті Львова у період кінця ХІХ– початку ХХ
ст. Найпомітнішими у створенні цього феномену були: В. Поль (збереження культурної
та природничої спадщини), В. Дідушицький (охорона окремих видів через охорону
довкілля, природнича мотивація самоідентичності), Б. Дибовський (таксономія та
континентальна біогеографія), Й. Пачоський (фітосоціологія та охорона природи),
Я. Нусбаум-Гілярович (філософсько-когнітивні аспекти еволюції), Я.Г. Павліковський
(природа і культура, теорія і практика охорони природи, основи туристичного
менеджменту). Виникнення цього феномену спричинило генезис ряду наукових напрямів
міжнародного рівня.
Ключові слова: методологія цілісності, парадигма коеволюції, львівська природнича
школа, Вища школа в Дублянах, фітосоціологія, охорона природи.

Маючи значні наукові та матеріальні досягнення у ХХІ ст., наша цивілізація не в
змозі позбутися цілої низки глобальних проблем. Значущість цих проблем настільки
велика, що їхня невирішеність створює загрозу для майбутніх поколінь. Але їх не
можна вирішити ізольовано, оскільки у глобальному вимірі потрібні об’єднані зусилля
всього суспільства. Саме глобальні проблеми у перспективі будуть чинити все більш
помітний вплив на життя кожного народу, на всю систему міжнародних відносин.
Однією з таких проблем є гармонізація зв’язків людської спільноти з мінливими
умовами природного довкілля. Певною аксіомою стало твердження, що цієї мети
можна досягти лише через узгодження суспільного прогресу з глобальними
механізмами стабільності біосфери. Відтак глобальні критерії є вкрай важливими у
природоохоронній стратегії (плани дій) на національному рівні та її складових –
регіональному та локальному рівнях.

Об’єктивні та суб’єктивні передумови сучасної соціо-природничої концепції
розвитку

Про існування тісного зв’язку між природою та людською спільнотою відомо з
античних часів, проте об’єктом наукового (методологічного) дослідження та
прикладних інтерпретацій це явище повстало в епоху свідомого планування,
масштабного природокористування та появою глобальних наслідків "науково-
технічного прогресу" [3].
Широко відоме гасло "Мислити глобально – діяти локально" дістало поширення
через документи, прийняті на Конференції ЮНЕСКО 3-14 червня 1992 р. у Ріо-де-
Жанейро, коли було проголошено про стратегічні напрями в охороні природи на
кінець ХХ – початок ХХІ ст. Впровадження цього гасла в практику охорони природи
ставиться у заслугу американському діячеві, одному з організаторів руху охорони