Page 150 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

144 Глеб Р.Ю.

Об’єкти і методика досліджень

Об’єктом досліджень є рослинність г. Піп Іван, що розташований в Закарпатській
області та є тут найбільшою вершиною (1940 м над р. м.). Мармароський масив має
складний рельєф, який утворений твердими кристалічними породами, що суттєво
вплинуло на формування ґрунтового покриву, складу флори та рослинності.
Верхня межа лісу тут проходить на висоті 1600-1700 м [16]. Вище неї розташовані
субальпійські та альпійські луки, де охороняються рідкісні угруповання Rhododendretа
myrtifolii та Festucetа inarmatae, Festucetа carpaticae, Festucetа saxatilis, Poetа deylii та
Narcissietа angustifolii [3]. На дні природного амфітеатру в межах г. Піп Іван
Мармароський розташоване гірське озеро і площа, яка покрита снігом, що тримається
тут майже протягом цілого року. Ці кліматичні умови спричинили формування
мохово-лишайникової формації з елементами злаків (Poa alpina L., Poa chaixii Vill.,
Poa deylii Chrtek & V.Jirasek, Deschampsia caespitosa (L.) Beauv, Calamagrostis villosa
(Chaix)J.F.Gmel.), гвоздичних (Cerastium alpinum L.) та ситникових (Juncus trifidus L.,
Luzula alpino-pilosa (Chaix) Breistroffen). Східна частина схилу гори покрита
численними скелями (на яких зростають рідкісні види: Primula minima L., Viola biflora
L., Poa media Schur, Jovibarba preissiana Omelcz. & Czopik, Sempervivum montanum L.,
Sedum alpestre Vill., Campanula alpina Jacq. та Rhododendron kotschyi Simonk), ярами та
рівчаками, які зарослі Pinus mugo Turra, Juniperus communis ssp. alpina та Alnus
alnobetula (Ehrh.) K. Koch. Також тут представлені типові чорничники та угруповання
Juncetea trifidi. На схилах західної експозиції Juncus trifidus змінюється Sphagnum spp.
[5, 6].
В 2007 р. автором разом з науковцями з Чеської академії наук були проведені
геоботанічні аналізи на схилах льодовикового кару, що знаходиться під вершиною г. Піп
Іван для порівняння отриманих даних з результатами М. Дейла (рис. 1.) [1, 27-29]. Було
закладено 36 пробних площ розміром 10х10 м кожна, на яких проводили детальний опис
рослинності. Описи рослинності проводили за шкалою Браун-Бланке [22]. Визначення
видів виконували за "Определителем высших растений Украины" [14], "Визначник рослин
Українських Карпат" [2] та Rothmaler W. Exkursionsflora von Deutschland [27].
Географічний аналіз флористичних елементів проведено за матеріалами ареалів
природного поширення конкретних видів, наведених за К.А. Малиновським [10].
Таксономічний аналіз проведено за спектрами О.І. Толмачова [17, 18, 20].

Результати досліджень та їх обговорення

Таксономічна структура.
За даними Літописів природи Карпатського біосферного заповідника флора
Мармароського заповідного масиву нараховує 530 видів рослин. Аналіз даних показав,
що флора кару гори Піп Івана складається з 108 видів, які належать до 80 родів та 36
родин, що становить відповідно 20,4% усього обсягу флори частини Мармарошу, що
перебуває під охороною. Основу досліджуваної флори складають представники
Magnoliophyta – 100 види. Тут відсутні представники Equsetophyta. Відділ
Polypodiophyta представлений п’ятьма видами, Pinophуta двома видами та
Lycopodiophyta одним видом.
Таксономічні спектри (табл. 1) відображають основні властивості флори. У
досліджуваній флорі перші три місця за кількістю видів належать родинам Asteraceae,
Poaceae та Ranunculaceaе, що характерно в цілому для флори Голарктики [10, 11]. На
частку провідних родин головної частини спектра припадає 59 видів, що становить
більше половини флористичного складу досліджуваного кару (54,6%).