Page 149 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 35 Львів, 2019 С. 143-150

УДК: 581.93

Глеб Р.Ю.

ГЕОГРАФІЧНА Й ТАКСОНОМІЧНА СТРУКТУРА ВИСОКОГІРНОЇ ФЛОРИ
ГОРИ ПІП ІВАН МАРМАРОСЬКИЙ

Проведено аналіз систематичної структури флори високогірної флори Марморошу.
Конспект досліджуваної флори нараховує 108 видів, які належать до 80 родів та 36
родин. що становить відповідно 20,9% від усього обсягу флори Мармароського
заповідного масиву. Проаналізовано головні показники систематичної структури
дослідженої флори: видовий склад, спектри провідних родин і родів. У спектрі провідних
родин домінують Asteraceae (20 видів; 18,5%), Poaceae (10; 8,3%), Ranunculaceae (7;
6,5%), Campanulaceae (6; 5,6%) та Ericaceae (5; 4,6%). Найбільше видів належить до
родів – Ranunculus (4 види; 3,7%), Gentiana (4 види; 3,7%) та Campanula (4 види; 3,4%) і
складають 11,1% від загальної кількості видів. Ядро в досліджуваній флорі складають
види трьох географічних елементів – монтанний (38 видів), альпійський (25 видів) та
бореальний (17 видів), що є типовим для високогір’я Українських Карпат. Низький
відсоток азонального елементу та велика кількість ендеміків відображає незначний
антропогенний вплив минулого на ці екосистеми.
Ключові слова: Високогір’я, Марморош, Дейл, географічний спектр видів.

Високогір’я – гірська територія, яка знаходиться над верхньою межею лісу і вкрита
альпійсько-субальпійською рослинністю, при цьому висота гір не має особливого
значення [10]. Високогір’я складається з чотирьох поясів: субальпійського,
альпійського, субнівального і нівального. Особливою рисою високогір'я Українських
Карпат є наявність тільки двох поясів – субальпійського та альпійського [10, 16].
Рослинний покрив сучасного високогір’я утворився внаслідок довготривалої
сукцесійної трансформації переважно з видів монтанного, альпійського і аркто-
альпійського елементів, під впливом екологічних факторів та певних антропогенних
чинників. Основними видами рослин, що беруть участь в утворенні цих угруповань є
осоки, злаки, низькорослі і карликові чагарники, мохи та лишайники, які ростуть на
кам’янистих ділянках [9-12, 19].
Мармароський масив розташований у Східних Карпатах, більша частина масиву
лежить на території Румунії. У межах України (в Івано-Франківській та Закарпатській
областях) представлений Чивчинами та Рахівськими горами, по яких проходить
українсько-румунський кордон. На цьому хребті розташовані гори: Піп Іван (1936 м),
Неніска Мала (1820 м), Стіг (1653 м), Чивчин (1769 м), Лостун (1654 м), Палениця (1750
м), Гнатася (1769 м) [9]. У 1990 р. північно-західна частина Мармароського масиву
площею 8990 га увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника [4].
Цей регіон досліджувався багатьма науковцями та найінтенсивніше наукові роботи
проводились в 20-30 рр. минулого століття: Buchek, Javorka, Maloch, Nevole, Novak,
Pulcart, Zapałowicz, Zlatnik та інші [23, 24, 31-38]. Починаючи з 1947 р. високогірну
рослинність Мармароських гір вивчали Е.М. Брадіс, О.О. Зап’ятова та Х.Ю. Руденко
[11]. Та найбільша робота належить М. Дейлу (Deyl, 1940). Ним було закладено велика
кількість моніторингових ділянок у високогірній частині Мармарошу. У своїй роботі
"Plants, soil and climate of Pop Ivan. Synecological study from Carpathian Ukraina" він
провів детальний аналіз флори г. Піп Іван [24-25]. Ця праця стала класичною в даній
області досліджень рослинних угруповань.