Page 92 - NZDPM 34/2018

Значення природно-історичних факторів у хорології різноманіття колембол 91

спостерігається, з одного боку, збільшення частки родів, представлених одним видом
(окрім західносибірської фауни), з іншого – зменшення видової насиченості
більшості родин і родів, представлених більше ніж одним видом [22].
У ґрунтових тварин описано багато випадків географічної мінливості видових
ознак у залежності від факторів природної зональності. Найбільш відомі приклади
зміни розмірів, а також форми і кольору тіла у градієнті зонально-кліматичних умов.
У колембол часто відмічають збільшення розмірів тіла під впливом низьких
температур у арктичних широтах [31]. При переході від зони широколистяних лісів
до зони тайги спостерігається зменшення розмірної структури більшості видів [17].
При цьому частка дрібних особин вища на сухих ділянках хвойного лісу порівняно з
вологими [9, 32]. Посиленню пігментації членистоногих сприяє пониження
температури та підвищення вологості, і тому найпігментованіші форми виявляються
в холодних і вологих умовах [24].
В результаті вивчення колембол деякі автори встановили біогеографічні зв’язки
різних регіонів. Ці роботи можна розділити на дві великі групи – континентальні й
острівні дослідження. Найбільша кількість таких регіональних робіт проведена в
Євразійських і Північно-африканських реґіонах з акцентом на гірські країни [28].
Основна проблема таких порівняльних робіт у тім, що у них не завжди коректно
(часто довільно) використані біогеографічні одиниці для аналізу. Значна кількість
робіт присвячена вивченню географічної диференціації видів із окремих родів.
Класичний географічний критерій часто використовують для відокремлення
морфологічно близьких видів у таксономії колембол. Однак, не всі роди
демонструють "географічний тип диференціації" видів, що до них входять.
Досліджуючи поширення представників окремих родів колембол з родини Isotomidae
у Палеарктиці, М.Б. Потапов [40] прийшов до висновку, що види роду Tetracanthella
Schött, 1891 добре диференційовані географічно, представники роду Anurophorus
Nicolet, 1842 слабко диференційовані, а рід Proisotoma Börner, 1901 взагалі не
диференційований.
Дуже часто ареали певних таксонів тварин мають виражений регіональний
характер, без чіткої тенденції до зонального розподілу [24]. Насамперед цю
особливість відображає алопатричне формоутворення. У цьому контексті показовими
є колемболи групи видів "Onychiurus obsiones", ареали яких вивчені нами в
Палеарктиці [33]. Загальний ареал групи обмежений степовою зоною Євразії, тобто
має широтно-зональний вимір. Однак, кожен з шести видів займає певний
меридіальний сектор зонального ареалу, демонструючи приклади алопатрії з деяким
перекриванням (ареали вікарують). Подібні випадки алопатричного формоутворення
відмічені нами і для колембол групи "Protaphorura octopunctata" Палеарктики [35,
39], деяких видів із родів Dimorphaphorura Bagnall, 1949 Голарктики [45] і
Pseudachorutes Tullberg, 1871 України [36]. На прикладі згаданих таксонів добре
видно три ключових фактори формування ареалів: сучасних зонально-кліматичних
умов, реґіональних історичних зв’язків і біології виду.
Однією з найхарактерніших особливостей регіональних фаун колембол
арктичного та помірного поясів є мала представленість зональних елементів (для
Арктики – арктичних, для Степу – степових та ін.). Зональні межі поширення
організмів є досить відносними. Показовим прикладом відносності зонального
приурочення видів є результати дослідження степових колембол України. Нами
встановлено, що серед 295 видів, виявлених в цій зоні, лише 47 (близько 16%
загального різноманіття) преферували лише дані екологічні умови і їх умовно можна
віднести до степових форм [10]. Тісні зв’язки з карпатсько-подільським регіоном в
Україні відмічені нами для видів колембол із родів Superodontella Stach, 1949 та