Page 90 - NZDPM 34/2018

Значення природно-історичних факторів у хорології різноманіття колембол 89

Результати та обговорення

Реґіонально-фауногенетичні особливості хорології колембол. Значення
колонізації та ендемізму у формуванні видового різноманіття окремих груп
ґрунтових тварин детально описано в літературі [1, 2, 5, 7, 8, 14, 19, 39 та ін.]. Однак,
таких даних про колемболи поки що недостатньо. Зокрема, висловлено припущення,
про зв’язок фауни цих мікроартропод з часовою динамікою клімату і рослинності в
Європі та Азії наприкінці палеогену-початку неогену [7, 43, 44], про міграційне
походження фауни на території Європи, що зазнала зледеніння [22], виділені
ендемічні та реліктові форми різних полеоепох [43, 44], доведено високий
фауногенетичний статус Берінгії, а також висловлено думку про вагомішу роль
екологічних факторів, у порівнянні з історичними, у формуванні фауни Арктики [1].
Сучасна зональна структура ландшафтної плівки – одна з важливих причин
поширення тварин. Однак, у літературі можна знайти приклади як тісної залежності
ареалів колембол від широтно-зональних меж, так і відсутності такої залежності.
Наприклад, деякі вузькоендемічні, реліктові та космополітні ареали важко прив’язати
до сучасної зонально-кліматичної ситуації. Саме ці таксони відіграють основну роль
в фауноґенетичних побудовах [24].
Межі ареалів, які обумовлені переважно минулими геологічними подіями, а не
сучасною екологічною ситуацією, прийнято називати історичними або реліктовими.
Зоогеографи використовують дані щодо подібності реґіональних фаун і рівня їхнього
ендемізму для реконструкції історії біоти. Особливості геологічної історії
визначають загальне таксономічне багатство реґіональних фаун і співвідношення
автохтонних і алохтонних елементів у їх складі. Одна з найважливіших
характеристик – оцінка рівня ендемізму і його ролі у формуванні фаун певного
району. Рівень ендемізму і таксономічний ранг ендеміків слугують критеріями
унікальності та давності біоти.
На сьогодні оцінку рівня ендемізму фаун колембол можна провести лише в
окремих, добре вивчених реґіонах. Територія України вирізняється високим рівнем
вивченості реґіональних фаун колембол. Встановлено, що основні осередки
ендемізму колембол зосереджені в гірських регіонах, а також на прилеглих до них
височинах. Саме в таких місцях, на нашу думку, колемболи могли пережити
катастрофічні наслідки зледенінь. В результаті порівняльного аналізу фаун і ареалів
окремих таксонів колембол, ендемічними і субендемічними для Українських Карпат
можна вважати 26 видів (8,8% фауни), для Кримських гір – 21 (10,1%). На території
Українських Карпат відмічено 79 монтанних видів (26,8% фауни), а в Кримських
горах – 34 (16,3%) [8]. У складі досліджених фаун ендемізм проявився, переважно, на
видовому рівні. Лише в Кримських горах відмічено один печерний рід колембол
Taurogastrura Vargovitsh, 2007, який може претендувати на статус ендемічного для
цієї гірської системи.
В останні роки на території Західного Поділля і Карпат було описано низку нових
для науки таксонів колембол, частина з яких досі не виявлені в інших місцях і,
можливо, є подільськими або карпато-подільськими ендеміками. Зокрема, до таких
форм, разом із описаними давніше, можна віднести Xenylla andrzeji Busmachiu &
Weiner, 2008, Superodontella multisensillata Kaprus’ & Weiner, 2007, Superodontella
andrzeji Kaprus’, 2009, Superodontella rotunda Kaprus’, 2009, Superodontella tyverica
Kaprus’, 2009, Оdontellina sp., Pseudachorutes vasylii Kaprus’ & Weiner, 2009, Anurida
lvivska Babenko, 1998, Neanura moldavica Busmachiu & Deharveng, 2008,
Dimorphaphorura eremia (Kapruś, Weiner & Pomorski, 2002), Orchesella albofasciata
Stach, 1960, Orchesella orientalis Stach, 1960, а також Orchesella maculosa Ionesco,
1915.