Page 18 - NZDPM 34/2018

Академік М.І. Вавилов у хронотопі гостьової книги … 17

ставленням влади і пролисенківського оточення, яке вже проникло в його наукову
цитадель, найцінніше створення його організаторського таланту і розуму –
Всесоюзний інститут рослинництва (ВІР).
26 січня 1943 р. його не стало. Обставини більше не сприяли продовженню його
життя. Життя, настільки значного продовж десятиліть і такого жахливого на його
завершенні. Академіка Вавилова фактично заморили голодом і нелюдськими
умовами утримання. Він помер від загальної дистрофії, ускладненою крупозним
запаленням легенів. У тюремному документі викладено (мовою оригіналу):
АКТ о смерти заключенного
Мною врачом (лекпомом) Степановой Н.Л., фельдшерицей Скрипиной М.Н.
осмотрен труп заключенного Вавилова Николая Ивановича рожд. 1887
следственный ст. осужденный ст. 58 на 20 лет умершего в больнице (камере)
тюрьмы № 1 г. Саратова 26 января месяца 1943 г. в 7 час.
Причем оказалось следующее: телосложение правильное, упитанность резко
понижена, кожные покровы бледные, костномышечная система без изменений.
По данным истории болезни заключенный Вавилов Николай Иванович находился в
больнице тюрьмы на излечении с 24 января 1943 г. по поводу крупозного воспаления легких.
Смерть наступила вследствие упадка сердечной деятельности.
Дежурный врач (лекпом): Степанова Дежурная медсестра: Скрипина
С подлинным верно: Золотарева
(Довідка про смерть Вавилова Миколи Івановича. 29 січня 1943 р. З акту судово-
медичного розтину М.І. Вавилова 30 січня 1943 р.) [12].
Місцем поховання вченого з світовим ім’ям став тюремний цвинтар і загальна
могила для померлих в’язнів. Звідси академік М.І. Вавилов пішов у безсмерття.
Історія про життя та смерть вченого була би неповною без згадки про його чисто
людську спадщину.
Коли він вмирав у саратовській катівні, у цей час у блокадному Ленінграді його
вірні учні, зокрема й В.С. Лехнович, випускник Кам’янець-Подільського с.-г.
інституту, билися не на життя, а на смерть за збереження безцінної колекції насіння та
коренеплодів ВІРу [3]. З числа 13 осіб групи зберігачів колекцій від голоду померло
троє, маючи у сховищах тонни зернових взірців та насіннєвої картоплі. Своєю смертю
вони розділили гірку долю свого вчителя, одночасно долучившись до його безсмертної
справи. Академік М.І. Вавилов увійшов до історії світової науки як видатний
організатор і учасник ботаніко-агрономічних експедицій, що охопили всі континенти,
крім Австралії та Антарктиди, який встановив ініціальні осередки формоутворення
культурних рослин. Він автор вчення про світові центри походження культурних
рослин. Вчений створив найбільшу в світі колекцію насіння культурних рослин. Ним
закладено основи державних випробувань сортів польових культур, обґрунтовано
вчення про імунітет рослин. Він вперше сформулював закон гомологічних рядів у
спадковій мінливості організмів, істотно доповнив вчення про біологічний вид.
У наш час прийшло усвідомлення важливих моментів, на які вказував М.І.
Вавилов ще на початку 1920-х років. Для кожної країни її генофонд рослин є однією
з основ продовольчої, економічної та соціальної безпеки й подальшого розвитку, а
також складовою частиною світового генофонду рослин, за яку країна несе
відповідальність перед людством.
У 1992 р. з ініціативи Президента УААН академіка А.А. Созинова почалося
створення Національного банку генетичних ресурсів рослин України. Керівництво та
координацію роботи установ у галузі генетичних ресурсів здійснює Національний
центр генетичних ресурсів рослин України, що належить до Інституту рослинництва