Page 113 - NZDPM 33/2017

112 Дяків Х.І., Данилюк К.М.

(наприклад, Музей Науки в Лондоні) навіть проводить спеціальні майстер-класи
школярам для розвитку навиків наукової комунікації.
Популяризація наукових знань необхідна державі та бізнесу для розвитку
інноваційних технологій і росту економічного потенціалу, науці – в стратегічному
плані для залучення молоді та припливу кваліфікованих кадрів, суспільству – для
розвитку елементарної потреби пізнання кожної людини, бачення цілісної картини
світу та підтримки стандартів критичного мислення.
Інколи вважається, що більша поінформованість суспільства, мала б допомогти
прийняти кращі рішення, проте самої інформації недостатньо, зокрема беручи до
уваги той факт, що часом ЗМІ мають негативний вплив, некоректно висвітлюючи
факти.
Для пояснення наукових фактів дуже важливим є застосування зв’язків, аналогій
вже відомих суспільству. Важливим елементом є інтерактивність, при цьому наукове
повідомлення не має бути втрачене в процесі. В епоху, коли наука і нові технології
можуть лякати швидкими темпами розвитку, позитивне ставлення до науки має бути
забезпечене з раннього дитинства. Оскільки люди, що приходять до музеїв, з різних
вікових груп, соціальних верств та професій, тож вся діяльність музеїв повинна бути
спрямована на широку аудиторію, в якій наукові повідомлення будуть зрозумілі для
всіх (особливо це стосується експозицій). При цьому знаходження балансу між
належною передачею інформації та інтерактивністю є справжнім мистецтвом.
Дослідження показують, що навіть у європейських природничих та наукових
(присвячених науці загалом, природничих питань стосується тільки частина
експозиції) музеях існує нестача стратегічної комунікації. Багато музеїв недостатньо
підготовані до зовнішньої наукової комунікації при роботі з контекстами, адже часто
розглядають комунікацію як питання маркетингу за допомогою традиційних
односторонніх зв’язків із ЗМІ. Буває, що музеї мало запрошують центральних
стейкхолдерів брати участь у формуванні візії музею, а сама комунікація зазвичай
дається як завдання для реалізації в рамках менеджменту музею. Стейкхолдерів
музею визначають як «особи чи організації, які зацікавлені чи мають вплив на музей
в досягненні його цілей» [6].
В контексті як політики музеїв, так і оперативних завдань, важливо вивчити і
проаналізувати конкретні методики, які музеї використовують у співпраці з іншими
громадськими організаціями. Для того, щоб такі зусилля були успішними, критично
важливо знайти способи глибшої взаємодії з різними аудиторіями, стати
центральним елементом та ефективними учасниками в ширшому дискурсі у наших
громадах [4].
ДПМ відповідно до стратегії сталого розвитку визначив для себе наступні цілі
зовнішньої наукової комунікації:
1) формувати та поширювати сприйняття та репутацію музею як відкритої та
динамічної інституції, яка водночас є центром професійної та творчої наукової
діяльності і осередком соціально-культурного життя;
2) формувати аудиторію постійних відвідувачів та підвищувати лояльність
науковців та партнерів музею. Із кожною з аудиторій вести відповідну комунікаційну
лінію;
3) розвивати екологічну свідомість громадськості та забезпечити доступ аудиторії
музею до творення та інтерпретації знань про природу регіону та світу загалом.