Page 88 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41
P. 88

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 41 (Львів, 2025)
                    Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 41 (Lviv, 2025)

            DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2025.41.87-96

            УДК 582.32:561.32

            Кіт Н.А.

            ЗМІНИ АКТИВНОСТІ ФЕРМЕНТІВ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ І
            ВМІСТУ ТБК-АКТИВНИХ СПОЛУК У КЛІТИНАХ МОХІВ ЛІСОВИХ
            ЕКОСИСТЕМ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ МІСЦЕВИРОСТАНЬ

               Досліджено  активність  основних  ферментів  антиоксидантного  захисту:  пероксидази,
            супероксиддисмутази  (СОД)  та  каталази  і  вміст  ТБК-активних  сполук,  які  є  показником
            перекисного окислення ліпідів у клітинах, у пагонах домінантних епігейних видів мохів лісових
            екосистем Українського Розточчя Atrichum undulatum (Hedw.) P.Beauv. та Plagiomnium еlatum
            (Bruch & Schimp.) T.J. Kop. залежно від екологічних умов місцевиростань. Дослідні ділянки, з
            яких  відбирали  зразки  мохів,  відрізнялися  за  водним,  температурним  режимами  та
            інтенсивністю  освітлення:  зона  повного  заповідання  старовікових  букових  лісів  природного
            заповідника «Розточчя», територія вирубки 40-річного віку Страдчанського лісокомбінату і
            зона  стаціонарної  рекреації  «Верещиця»  Яворівського  національного  природного  парку.  В
            несприятливих умовах гідротермічного режиму та високої інсоляції антропогенно порушених
            територій лісових екосистем, порівняно із зоною повного заповідання, в клітинах домінантних
            видів мохів Atrichum undulatum та Plagiomnium еlatum підвищувалась активність ферментів і
            вміст  ТБК-активних  сполук,  що  вказує  на  активацію  захисних  механізмів  і  підвищення
            стійкості  мохів  до  стресових  чинників  середовища.  Встановлено,  що  активність
            антиоксидантних  ферментів  залежить  від  видових  особливостей  досліджуваних  мохів,
            притому  значно  вищою  є  для  Atrichum  undulatum,  який  виявився  стійкішим  до  абіотичних
            стресових  факторів,  зокрема  несприятливого  температурного  та    водного  режиму,  що
            свідчить  про  високий  рівень  антиоксидантного  захисту  та  здатність  рослин  ефективно
            знешкоджувати  АФК.  Отримані  результати  свідчать,  що  зміни  активності  ферментів  і
            вмісту  ТБК-активних  продуктів  у  гаметофіті  мохів  значною  мірою  залежать  від
            мікрокліматичних умов середовища існування і є проявом захисних реакцій бріофітів на вплив
            несприятливих  чинників  середовища.  Відзначено,  що  процеси  пероксидації  та  рівень
            антиоксидантної  активності  взаємопов′язані  та  є  важливим  показником  впливу  різних
            факторів, зокрема водного дефіциту і посиленої інсоляції на рослини.
               Ключові  слова:  мохи,  мікрокліматичні  умови,  пероксидаза,  супероксиддисмутаза,
            каталаза, ТБК-активні продукти.

               Внаслідок  глобальних змін  клімату  на Земній  кулі  почастішали стресові явища,
            зокрема посухи, які характеризуються різкими перепадами температури та вологості
            повітря, нерівномірністю вологозабезпечення. Важливе значення в умовах глобальних
            змін клімату має дослідження адаптивних реакцій організмів, зокрема рослин. Однією
            з чутливих груп рослин до змін умов середовища існування є мохоподібні, які мають
            інші  порівняно  із  судинними  рослинами  морфо-структурні  і  фізіолого-біохімічні
            механізми  пристосування  до  змін  сонячної  радіації  та  гідротермічного  режиму
            середовища. Відомо, що бріофіти завдяки багаторівневій адаптаційній стратегії стійкі
            до фізіологічно екстремальних умов навколишнього середовища, зокрема до водного
            дефіциту,   низьких   та   високих   температур   повітря,   підвищеного   рівня
            ультрафіолетового  випромінювання  (Баїк,  Кіт,  2022;  Щербаченко  та  ін,  2015;
            Lobachevska et al., 2019).
   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93