Page 92 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Зміни активності ферментів антиоксидантного захисту і вмісту ТБК … 91

25 **
Активність пероксидази, відн.од./г/c/м 15 * * * Atrichum
20

undulatum
10
Plagiomnium
elatum

0 5
1 2 3
Місцевиростання

Рис. 3. Активність пероксидази (відн. од./г сухої маси) в пагонах мохів Atrichum
undulatum і Plagiomnium elatum залежно від мікрокліматичних умов їх місцевиростань
(1 – територія вирубки, 2 – зона рекреації, 3 – старовікові букові ліси); * – різниця
статистично достовірна порівняно до ділянки старовікових букових лісів при р <0,05,
**при р<0,01

Отже, встановлено, що активність пероксидази залежить від видових особливостей
досліджуваних мохів, притому значно вищою є для Atrichum undulatum, який виявився
стійкішим до абіотичних стресових факторів, зокрема несприятливого температурного
та водного режиму, що свідчить про високий рівень антиоксидантного захисту та
здатність рослин ефективно знешкоджувати АФК.
Каталаза – один із найактивніших ензимів антиоксидантної системи, що забезпечує
розщеплення пероксиду водню, який утворюється в пероксисомах при фотодиханні
(Leung, 2018; Wang, 2019). Специфікою каталази є її локалізація в пероксисомах і
участь в процесах катаболізму, які активуються в процесі деструкції клітини. Захисна
роль каталази добре відома за надмірного освітлення та водного дефіциту. Цей
фермент бере участь у підтриманні окисно-відновного балансу в клітинах за дії
оксидного стресу та сприяє адаптації організму до стрес-факторів (Buzduga et al., 2018;
Sharma & Ahmad, 2014).
Найменші значення активності каталази, що змінювались в межах 3,5–4,2 мкМ
Н2О2/мг білка хв, визначено у гаметофорах досліджуваних мохів в оптимальних
умовах вологозабезпечення та температури на дослідних ділянках у старовіковому
буковому лісі. Найвищий вміст ферменту відзначено у зразках ендогідричного моху
Atrichum undulatum на відкритих ділянках території вирубки з нестабільним
гідротермічним режимом та високою інсоляцією. Дещо нижчу активність каталази
визначено у зразків з території стаціонарної рекреації, що в 1,6 рази перевищувало
активність ферменту у старовікових букових лісах. У пагонах Plagiomnium еlatum
активність каталази у несприятливих екологічних умовах території вирубки і зони
рекреації змінювалась незначно, порівняно з територією старовікових букових лісів,
хоча була більшою в 1,2 і 1,3 рази відповідно. Найбільші значення (4,9±0,5 мкМ
Н2О2/мг білка хв) активності ензиму встановлені у Plagiomnium еlatum з дослідних
ділянок в зоні стаціонарної рекреації, що очевидно пов’язано із несприятливим
гідротермічним режимом на цій ділянці (рис. 4).