Page 183 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

182 Дідух Я.П., Розенбліт Ю.В., Кучер О.О., Чусова О.О., Пашкевич Н.А.

покриву, зокрема болотній рослинності (Брадіс, 1967, 1973; Брадіс, Балашов, 1967),
водній, прирусловій деревно-чагарниковій (Кузярін, 2003; 2011а,б), флористичним
особливостям та раритетній компоненті (Юглічек, 2001, 2003, 2004; Андрієнко-
Малюк, Юглічек, 2016). У східній частині Малого Полісся було проведено детальне
великомасштабне картування рослинності 30-км зони ХАЕС (Шеляг-Сосонко,
2000а,б; Дідух та ін., 2001). Водночас питання закономірностей розподілу, сучасного
стану та синтаксономічного складу рослинності усього регіону Малого Полісся
залишається недостатньо висвітленими.
За геоботанічним районуванням (Дідух, Шеляг-Сосонко, 2003) регіон дослідження
належить до Малополіського округу грабово-дубових, соснових лісів, заплавних лук
та евтрофних боліт Південнопольсько-Західноподільської підпровінції
широколистяних лісів, лук, лучних степів та евтрофних боліт у складі
Центральноєвропейської провінції широколистяних лісів Європейської
широколистянолісової області.
Регіон характеризується значними площами лісових біотопів, різноманітність яких
обумовлюється перш за все специфікою рельєфу, ґрунтовими умовами та
геоморфологічними особливостями. Ліси займають близько 25% території, основу
їхнього складу формують соснові, грабово-соснові та дубово-соснові угруповання
(Dicrano-Pinion sylvestris, Pino-Quercion, Quercion roboris), що поширені на дерново-
піщаних та сірих лісових ґрунтах. На понижених ділянках серед соснових і
широколистяно-соснових лісів трапляються вільхові угруповання (Alnion glutinosae),
які розвиваються на оглеєних дерново-підзолистих ґрунтах, а також зарості вербових
чагарників (Salicion cinereaе). По берегах річок, на алювіальних піщаних відкладах
трапляються тополево-вербові ліси (Salicion albae), які дуже трансформовані.
Межиріччя представлені переважно заплавними луками, які займають близько 10%
площі регіону, рідше низинними та суходільними тимчасово надмірно зволоженими.
В екологічно-ландшафтному диференціюванні домінують різнотравно-злакові
угруповання (Arrhenatherion elatioris, Deschampsion cespitosae), тоді як
синтаксономічне різноманіття заплавної та болотної рослинності хоча є значним, але
їхні площі суттєво менші. Важливою особливістю досліджуваної території є значне
поширення болотної рослинності, що формує характерний ландшафт регіону, зокрема
наявність боліт карбонатного типу (Caricion davallianae). О. Кузяріним тут відмічене
рідкісне угруповання з Carex paniculata L. (Кузярін, 2001). Результати цих публікацій
та проведені нами дослідження слугували основою підготовки цієї публікації.

Матеріали і методи досліджень

Фітосоціологічні дослідження території проводили протягом 2000−2024 років, які
передбачали геоботанічні описи усіх типів рослинності, використовуючи стандартні
розміри пробних площ: 100 м² для трав’яних угруповань та 625 м² для лісів. Крім
зроблених авторських 133 описів, було також використано описи з літературних
джерел (Кузярін, 2003, 2011а,б; Куземко, 2009). Геоботанічна база даних створена в
програмі TURBOVEG (Hennekens, Schaminée, 2001) та складає 239 геоботанічних
описів. Для класифікації рослинності було використано модифікований алгоритм
TWINSPAN у програмі JUICE 7.1 (Tichý, 2002). Назви синтаксонів рівня союзів
визначені відповідно до міжнародної класифікації «Vegetation of Europe…» (Mucina et
al., 2016), а синтаксонів рівня асоціацій – за національною класифікацією «Продромус