Page 180 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 41 (Львів, 2025)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 41 (Lviv, 2025)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2025.41.179-190

УДК 581.9:712.25(477.8)

Дідух Я.П., Розенбліт Ю.В., Кучер О.О., Чусова О.О., Пашкевич Н.А.

ТОПОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ РОСЛИННОСТІ МАЛОГО ПОЛІССЯ

Дослідження присвячене аналізу β-різноманіття рослинних угруповань Малого
Полісся як показника ландшафтної структури регіону. Використовуючи
синтаксономічні дані та методику синфітоіндикації, було оцінено взаємозв’язки між
ценозами, закономірності їх змін та вплив екологічних факторів. Це рівнинний регіон із
характерним поєднанням лісових, лучних та болотних екосистем, які формують
унікальний природний комплекс. Рослинність регіону представлена сосновими, грабово-
сосновими та дубово-сосновими, вільховими, тополево-вербовими лісами (Dicrano-
Pinion sylvestris, Pino-Quercion, Quercion roboris, Alnion glutinosae, Salicion albae), а
також лучними та болотними угрупованнями (Arrhenatherion elatioris, Deschampsion
cespitosae, Caricion davallianae). Важливою особливістю є наявність карбонатних боліт
та значна трансформація природних екосистем. Результати дослідження
демонструють високу диференціацію рослинного покриву залежно від рельєфу,
ґрунтових умов та кліматичних характеристик, що підтверджено методами DСА-
аналізу та кореляційним аналізом. Запропонований підхід дозволяє комплексно оцінити
флористичне та екологічне різноманіття регіону та є важливим для подальших
природоохоронних та ландшафтно-екологічних досліджень.
Ключові слова: β-різноманіття, синфітоіндикація, ландшафтна диференціація,
провідні екологічні фактори, рослинні угруповання.

Розподіл рослинних угруповань по відношенню до структури ландшафту
відображає його β–різноманіття. Така оцінка є дуже важливою, бо характеризує
фітоценотичну специфіку регіону, взаємозв’язки між ценозами, закономірності їх
зміни, залежність останніх від екологічних умов ландшафту, тобто відображає
ценотичну структуру ландшафту. При цьому ключовим питанням є вибір ознак та
показників, які відображали б таку еколого-ценотичну специфіку. Такою основою
слугує синтаксономічний набір даних, який включає як типові для регіону, так і
специфічні синтаксони та оцінка їх екологічних показників, отриманих на основі
методики синфітоіндикації. Запропонований нами підхід виявився ефективним, бо не
лише відображає різні аспекти еколого-фітоценотичних характеристик, а дозволяє
використовувати сучасний арсенал різноманітних методів обробки даних. Розподіл
угруповань по відношенню до умов рельєфу, зміни екологічних властивостей ґрунту,
кліматичних характеристик, умов зволоження дає уявлення про специфіку
диференціації та взаємозв’язків, залежностей між рослинним покривом та
екофакторами, що відображено на відповідних профілях, за допомогою побудови
матриць ДСА-аналізу, попарних кореляцій тощо).
Така оцінка проведена нами на прикладі низки геоботанічних округів, що
репрезентують регіонально-зональні відміни, а ця стаття присвячена оцінці
топологічної диференціації Малополіського геоботанічного округу, специфіка і місце
якого в системі геоботанічного районування викликала дискусії. Тому дослідження
структури ландшафту з позицій β–ценорізноманіття є досить актуальним.