Page 181 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

180 Дідух Я.П., Розенбліт Ю.В., Кучер О.О., Чусова О.О., Пашкевич Н.А.

Фізико-географічна характеристика регіону

Мале Полісся розглядається як окрема фізико-географічна область Українського
Полісся, що оточена з півночі Волинською височиною, на півдні та південному сході
− Подільської височиною, а на південному заході межує з Розтоцько-Опільською
горбогірною областю. Східний кордон Малого Полісся проходить через Острозько-
Славутську низовинну рівнину, яка сполучає його із Житомирським Поліссям (Байцар,
2012). В Україні адміністративно Мале Полісся охоплює північні райони Львівської
області, південні та південно-західні райони Рівненської області, а також частково
північні райони Тернопільської та Хмельницької областей, а на території Польщі
крайньою точкою є м. Томашув-Любельські, що частково відповідає східній частині
Люблінського воєводства. Регіон простягається із заходу на схід від
м. Томашув-Любельські до м. Полонного Хмельницької області, довжиною 220 км.
Найширша ділянка Малого Полісся сягає 75 км (на лінії гирло р. Білий Стік до
с. Звенигород, а найвужча розташована поблизу м. Острога і включає заплаву
р. Збитинка) (Іванов, Ковальчук, 2004; Байцар, 2012). Саме тут регіон ділиться на два:
західну і східну частини. Східна частина, на схід від м. Острога, яку називають
Малополіським Погоринням, охоплює південну частину Рівненщини та північну
Хмельницької області (рис. 1). Східна межа є досить умовною, бо північніше
розташована власне Полісся, тому її проводять по межі Хмельницької та
Житомирської області. Загальна площа Малого Полісся становить близько 160 тис. га,
а максимальна висота над рівнем моря на цій території досягає 245 м (Природа…,
2015).
Основними складовими регіонами Малого Полісся є Надбужанська котловина,
зокрема Грядове Побужжя, Бродівська рівнина, що охоплює долину верхньої течії
річки Західний Буг та його приток – Солокії і Рати, долина р. Збитенка та Шепетівська
рівнина.

Рис. 1. Картосхема території регіону Малого Полісся.

Ландшафти Малого Полісся мають виразні ознаки поліського типу, що представляє
собою алювіально-водно-льодовикову слабко розчленовану рівнину з переважанням
(близько 60% від загальної площі регіону) лісів, луків та боліт. Геологічну основу
поверхні формують піски і супіски з галькою з кристалічних порід, яка, очевидно,
зносилася з Українського кристалічного щита (Іванов, Ковальчук, 2004). Під ними