Page 109 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40
P. 109
108 Рагуліна М.Є., Орлов О.Л., Гоблик К.М., Борняк У.І., Кіт Л. Я., Дмитрук Р.Я.
Європи (Boucard E., Ballaydier A., 2016). У досліджуваних джерелах мінералізовані
рештки мохоподібних з часом формують потужні відклади травертинів товщиною
понад 3 м (КБ). Виступаючи активним чинником біомінералізації, бріобіота
жорстководних струмків відіграє важливу середовищетвірну роль, утворюючи
складну систему «прісноводних рифів» – біогерм, які є осередками існування багатьох
живих організмів, насамперед – бентосних безхребетних (Dražina et al., 2013).
Мохова рослинність Pellion маркує раритетне оселище «7220: Petrifying springs with
tufa formation», яке входить до європейського переліку рідкісних біотопів,
пріоритетних для охорони (Bensettiti et al., 2002;, NATURA 2000). Під одним з джерел
(К) на мочаристій ділянці виявлено зарості гігантського хвоща Equisetum telmatea
Ehrh., який є діагностичним видом для природних травертинових джерел Європи
(Lyons & Kelly, 2016). Оселища туфогенних жорстководних джерел скрізь мають
«точкове» поширення та вразливість до зовнішніх чинників, що і обумовлює їхню
природоохоронну цінність (NATURA 2000).
Зазначимо, що мохова рослинність Pellion є досить вразливою до антропогенного
втручання: спеціалізовані амфібійні обростання особливо залежать від субстрату, який
вони створили, а саме – від мінералізованої основи своїх колоній. Знищення
згромаджень (конгрегацій) бріолітів, яке нерідко можна спостерігати під час
благоустрою загосподарьованих джерел, призводить до повернення екосистеми до
ініціального етапу розвитку та його швидку реколонізацію представниками
мікробіоти. Проте, як показує приклад джерела у Келечині (К), що було
загосподарьовано понад 100 р. тому (мурована підпірна стінка з металевою трубою)
природна мохова рослинність з часом відновлюється, якщо навантаження надалі є
стабільно низьким.
Старі інактивовані ділянки, осушені понад 25-50 років тому через природні чи
антропогенні причини (зменшення потужності водотоку чи штучне спрямлення
річища), характеризуються умовами виростання, на загал притаманними вапняковим
відслоненням різної генези. На них формуються малопотужні (до 10 см) ініціальні
літикові калькарикові лептосолі (Lithic Calcaric Leptosols), а у разі періодичного
затоплення паводковими водами – їхніх акрофлювиковий різновид (Lithic Calcaric
Leptosols Akrofluvic).
Сухі травертинові відслонення (К, КБ) або їхні уламки (ВБ) заселяють раритетні
для флішової зони Карпат кальцифільні угруповання союзу Ctenidion mollusci Stefureac
1941 за участі Marchantia quadrata Scop., Plagiochila asplenioides (L.) Dumort.,
Encalypta streptocarpa Hedw., Fissidens dubius P. Beauv., Schistidium apocarpum (Hedw.)
Bruch & Schimp., Didymodon vinealis (Brid.) R. H. Zander, Tortella tortuosa (Hedw.)
Limpr., Homalothecium sericeum (Hedw.) Schimp. (див. табл. 3). Вони в цілому є
характерними для сухих травертинів Європи, як природних, так і антропогенних
(Poponessi et al., 2020). Інактивовані ділянки травертинових масивів виступають
локусами «hot spot» для поширення петрофільно-кальцифільної мохової рослинності
Ctenidion, оскільки в межах досліджуваної території, як і у флішових Карпатах
загалом, виходи карбонатних порід є рідкісними (Головченко, Кшановська, 2004). Не
зважаючи на те, що обростання союзів Grimaldion та Ctenidion не беруть активної
участі у процесах біомінералізації, вони є типовими компонентами рослинності
інактивованих ділянок травертинових джерел та підвищують загальне біорізноманіття
оселищ «7220» (Poponessi et al., 2020).