Page 104 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Біотичні агенти туфонагромадження у вуглекислих жорстководних ... 103

належать до холодних (+11,0-14,0 ºС), за реакцією середовища – від слабкокислих до
нейтральних (рН 5,0-6,4) (Торохтін М., 1987).
Для кожної з локацій зазначали (табл.1): розташування (географічні координати,
висота над рівнем моря), ступінь природності витоків та русла (природні – N (без
видимих змін), квазиприродні – QN (слабко трансформовані) та антропогенні – A
(сильно трансформовані зі зміною характеру витоків, річища та течії), площу біотично
активної зони (BAZ), залучену в процеси сучасного туфогенезу за участі живих
організмів. (Орлов ті ін., 2023). Фізичні особливості та хімічний склад наведено за
літературними даними (Білак, 2018, Лемко та ін., 2005, Природно-заповідний фонд).

Таблиця 1

Характеристика туфотвірних джерел Міжгірської улоговини
та прилеглих територій

Розташування / назва або № джерела
Верхній Сойми Міжгір’я Келечин Колочава
Параметри
Бистрий № 1 (С) № 3 (М) № 226 (К) «Боркут» (КБ)
№ 1 (ВБ)
Загальна характеристика
48.6366 48.5604 48.5511, 48.6108, 48.4128
Координати
23.5307 23.4890 23.4887 23.3899 23.6839
Висота, м н.р.м. 595 560 470 545 550
Загальна 9,7 6,7 9,2 2,5 4,3
3
мінералізація, г/дм
рН 6,3 6,2 6,0 5,7 6,2
Температура, ºС 15 9 15 7 12
Ступінь природності A A QN A A
Тип загосподарювання каптаж каптаж грот каптаж каптаж
2
BAZ, м 30 20 10 5 10
3
Хімічний склад води (основні катіони та аніони), мг/дм
CO2 1331, 0 1800,0 1197,0 2000,0 1500,0
Ca 559,6 656,0 380,0 275,7 202,3
2+
Fe 45,0 4,7 2,3 55,8 4,0
HCO3 2776,0 2836,5 2714,5 268,4 2013,0
–

За характером процесів туфонагромадження досліджувані утворення ділили на
активні та неактивні (інактивовані) (Penteсost, 1994); типи мікробіолітів
ідентифікували як строматоліти / тромболіти (Kennard & James, 1986). Стадії
туфонагромадження (I-III) визначали за домінантними групами туфотвірної біоти
візуально за фізіогномічними ознаками.
Фітоценотичні описи та визначення рослинних угруповань здійснювали за
флористичною класифікацією (методом Браун-Бланке) (Westhoff & Maarel, 1973). Назви
синтаксонів мохової рослинності наведено за європейськими продромусами (Bardat &
Hauguel, 2002, Bardat et al., 2004).
Типи природних оселищ, пріоритетних для охорони, наведено за переліком
«Natura-2000» (NATURA 2000), оселища, важливі для збереження мохоподібних –
згідно з концепцією «hot spot» (Tan, Iwatsuki, 1996). Індикаторні для оселища