Page 148 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Біоіндикаційна роль фітонематодних угруповань … 145

b – відношення довжини тіла до довжини стравоходу;
с – відношення довжини тіла до довжини хвоста;
V – відстань у % голова-вульва до загальної довжини тіла.
Розміри тіла окремих видів нематод використовуються для встановлення їхньої
живої ваги (ЖВ) за формулою I. Andrassy (Andrassy, 1976):
µг М = (а² b) / 1 600 000,
де а – максимальна ширина тіла , b – довжина тіла.
Суха маса нематод приймається як 20-25% від живої маси.
Для того, щоб оцінити роль ґрунтових організмів у функціонуванні екосистеми,
необхідно визначити їхні загальні функціональні характеристики, і найкращим
показником у цьому є потік енергії, який споживається їхніми угрупованнями.
Встановити кількісні характеристики угруповань ґрунтових тварин можна лише за
окремими їх розмірними групами (фітонематоди, мікроатроподи, мезофауна) і за
різними методиками. Встановлюємо їх видове різноманіття, чисельність і масу, після
чого за відповідними методиками, обраховуємо величини використаної ними енергії
(Phillipson, Abel, 1978). На основі використання енергії окремими трофічними групами
в межах окремих розмірних груп (фітофагами, сапрофагами і хижаками) узагальнюємо
кількісні показники загального угруповання ґрунтових тварин в екосистемі та
встановлюємо їх функціональну роль.
Узагальнені показники потоку енергії через ґрунтові угруповання безхребетних ми
отримаємо шляхом додавання цих показників у межах окремих розмірних і
функціональних груп. За показниками діяльності сапрофагів, хижаків та фітофагів у
корінних екосистемах важливо визначити межі стабільного функціонування
екосистеми. Їх можна прийняти за еталон для порівняння змін угруповань
безхребетних у похідних екосистемах. Для з’ясування подібності функціональної
організації угруповань безхребетних у корінних екосистемах, розташованих на
значних відстанях одні від одних і в межах різних рослинних формацій, необхідно
проаналізувати їх комплекси.
Угруповання ґрунтових безхребетних є структурним компонентом первинних
екосистем, який разом з іншими забезпечує їм стійкість і стабільний розвиток. Оцінка
функціональної ролі ґрунтової фауни в екосистемі передбачає визначення структурно-
функціональної організації різних розмірних груп ґрунтових безхребетних, які
відрізняються одні від одних не лише різними розмірами тіла, а й функціональним
значенням в екосистемі та впливом на ґрунтотворні процеси. Вони заселяють не всю
товщу ґрунту, а сконцентровані у зонах плівкової та капілярної води. Також, на відміну
від інших розмірних груп, не можуть прокладати ходів у ґрунті, які змінювали б його
некапілярну шпаруватість. Мікроартроподи (кліщі, ногохвістки, деякі багатоніжки,
протури та ін.) мають менші розміри тіла, ніж проміжки між частинками ґрунту, що
дає їм змогу, використовуючи їх для переміщення, не змінювати структури ґрунту. Від
капілярної вологи вони захищені незмочуваними покривами тіла. Для мезофауни
(дощові черви, мокриці, багатоніжки-геофіліни, личинки комах тощо) ґрунт є
середовищем існування, яке вони змінюють у процесі життєдіяльності (прокладають
ходи, роздрібнюють, перемішують тощо). Незважаючи на те, що всі названі вище
групи ґрунтових тварин населяють одні й ті ж ґрунти, вони займають у них окремі
екологічні зони, що дає змогу спільно співіснувати й використовувати тільки їм
доступні топічні та трофічні екологічні ніші. Екологічна диференціація окремих груп