Page 137 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

134 Леневич О.І.

наявністю/відсутністю лісової підстилки на стежках в межах лісових екосистем
(Леневич, 2017). Вивчаючи зміни мікрорельєфу туристичних шляхів і стежок
Карпатського НПП (Українські Карпати), В.П. Брусак запропонував, окрім ширини
стежки, використовувати глибину ерозійного врізу та об’єм винесеного матеріалу з 1
м² полотна стежки (Брусак, 2018).
Для встановлення стадій рекреаційної дегресії в межах шляхів/маршрутів
використано V категорій деградації природного середовища, де основним показником
є ширина стежки (лінійний тип). Згідно класифікації Р. Прендкого (Prędki, 1999)
стежки шириною до 0,5 м відповідають І категорії та іменуються, як «шлях не
змінений»; до 1 м – II категорії, «шлях мало змінений»; 2–3 м – III категорії, «шлях під
загрозою»; до 5 м – IV категорія, «шлях змінений»; стежка понад 5 м – зараховується
до V категорії і класифікується, як «шлях значно змінений».

Результати досліджень

Вихідним чи основним показником для встановлення стадії рекреаційної дегресії є
визначення ширини стежки на цілому шляху, хоча й подальші наші дослідження
виконувались в межах лісових екосистем. При обстежені шляху з’ясовано, що ширина
стежки в межах лісових екосистем (початок стежки 3-7% ‒ 70% пройденого шляху)
коливається в межах 1,80-3,50 м. Піднявшись до межі з криволіссям (70-80% пройденого
шляху) ширина стежки дещо зменшується до 1,80-1,90 м, а на відтинку шляху із густим
чорничником та ялівцем (80-90% пройденого шляху) ширина стежки зменшується до 0,50-
0,80 м. Таке різке зменшення ширини стежки майже у три рази можна пояснити щільним
зростанням чорничнику, що виконує роль бар’єра та перешкоджає витоптуванню бокових
ділянок стежки. Вийшовши на хребет (92-99% пройденого шляху), що веде до гори Пікуй,
ширина стежки знову зростає у кілька разів та становить більше 3,5-4,2 м, а в декількох
місцях більше 5,0 м. Збільшення ширини стежки зумовлено тим, що тут сходяться кулька
шляхів на г. Пікуй, а також проїзд квадроциклів та мотоциклів про що засвідчують колії
від коліс даного виду транспорту. Підсумовуючи вище сказане можна сказати, що близько
15% шляху відповідає ІІ категорії, 75 % ‒ ІІІ категорії та 10% ‒ IV категорії. З гідно
класифікації Р. Прендкого даний шлях відповідає ІІІ категорії та класифікується «як шлях
під загрозою».
Оскільки подальші наші дослідження виконувались в межах лісових екосистем
іншим критерієм оцінки стану природного оточення є наявність чи відсутність лісової
підстилки на стежці. Проведені польові та лабораторні дослідження за
морфологічними властивостями лісової підстилки виявили, що її запаси на
контрольній ділянці, яка представляє собою старовіковий яворово-буковий та буковий
ліси становить 1,62-1,82 кг·м⁻², а її потужність 2,7-2,3 см відповідно дослідним
ділянкам (табл. 1). Слід відзначити, що на ділянці яворово-букового лісу
діагностується два підгоризонти L та F+H, тоді як на ділянці з буковим старовіковим
насадженням чітко діагностуються три підгоризонти L, F та H. Такі результати
досліджень можуть бути обумовлені температурними показниками, висотою над
рівнем моря та іншими чинниками (Чорнобай, 2000). Про це також засвідчує частка
детриту в ній (19%) (рис. 1, 2).
Фракція листя у буковому лісі є приблизно у 1,3 рази більшою ніж у яворово-
буковому, причому найбільша його частка фіксується в F підгоризонті. Це може бути
зумовлено швидшим розкладанням листя явора.