Page 142 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Вплив рельєфу на формування стежкової мережі в межах лісових … 139

на витоптаній ділянці, передусім у верхній частині ґрунтового профілю, підстилка втрачає
вологу значно повільніше − більше, як 14-та доба після стану максимального насичення
(Леневич, Марискевич, Козловський, 2014). З огляду на отримані дані можна
стверджувати, що за наявності втоптаної лісової підстилки на стежці верхні горизонти
ґрунту залишаються на доволі тривалий період вологішими, а ерозійні процеси починають
формуватись на перших стадіях рекреаційної дегресії. Тому, правильним терміном є
рекреаційна дегресія, а не рекреаційна дигресія. З часом (поступово) та ж втоптана лісова
підстилка вимивається зливовими дощами чи переноситься за взуттям туристів-
рекреантів, а особливо на крутих схилах, після чого до руйнування залучаються верхні
горизонти ґрунту. Загалом, інтенсивність та масштаби ерозійних процесів на стежках в
значній мірі залежать від морфометричних характеристик рельєфу, геологічних і
топокліматичних чинників (Брусак, Теслович, Кричевська, 2023). Слід відзначити, що
глибина яру на досліджуваній стежці становить 35-50 см. Це значно ускладнює
проходження шляху тому для зручності туристами-рекреантами щораз частіше будуть
залучати узбіччя стежки.
З метою покращення екологічного стану стежки доцільно запровадити такі
організаційно-управлінські та інженерні заходи: 1) прокладання містків, кладок,
викладення східців стежки з природного каменю чи дерева; 2) встановлення в
улоговинах дренажу для відведення води з метою попередження застою її,
заболочення та формування паралельних стежок; 3) на крутих схилах встановлення не
суцільних «т.з. сезонних поручнів», що слугуватимуть опорою для туристів під час
спускання/підняття і водночас бар’єром для прокладання «самовільних»
додаткових/паралельних стежок; 4) використання резервних трас зі щорічним їхнім
чергуванням; 5) регулювання чисельності відвідувачів упродовж різних сезонів з
метою запобігання швидкому руйнуванню ґрунтового горизонту чи лісової підстилки;
6) проведення відповідного знакування стежок та маршрутів з метою зменшення
кількості додаткових (самовільних) стежок; 7) проектувати піші маршрути слід за
принципом «замкнутого маршруту» (Брусак, 2018; Брусак, Леневич, 2020).
Відзначимо, що для шляхів протяжністю більше 1-2 км і які не прилягають до
населених пунктів не рекомендується встановлювати масивні конструкції так як це
становить перешкоду у пересуванні для диких тварин та економічно не вигідно
(Леневич, 2021).
Важливо, зазначити, що створення нових локацій відпочинку та сучасних візит-
центрів потенційно могли б зменшити негативний рекреаційний вплив на ґрунтовий
покрив в межах туристичних шляхів.
Висновки

Проведеними дослідженнями на стежці в межах лісових екосистем, що входять до
території НПП «Бойківщина» виявлено:
1. На ввігнутих ділянках або понижених ділянках зазвичай відбувається
нагромадження лісової підстилки та застій води (калюжі). Щоб оминути «перешкоду»
на шляху туристам-рекреантам доводиться обходити ці ділянки, формуючи нові
обхідні стежки, або ж витоптувати ділянки узбіччя стежки.
2. На ділянках з крутістю схилів понад 15º виявлено значні ерозійні процеси, що
засвідчує практично відсутність лісової підстилки . Щільність будови ґрунту на таких
ділянках збільшується більше, як у 1,5 рази порівняно з контролем. Фіксується
руйнування верхнього гумусово-акумулятивного горизонту.