Page 141 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

138 Леневич О.І.

дослідних ділянках була на 95-98 % меншою ніж на контролі. Схожі результати
дослідження виявлені і на узбіччі стежки. Щодо отриманих результатів на контрольній
ділянці нами встановлено, що водопроникність ґрунтів є досить високою, а в деяких
випадках провальною. А це свідчить про добрі водно-фізичні властивості ґрунтів
старовікових лісів. Отож, внаслідок рекреаційного навантаження на стежках
збільшуються показники щільності будови ґрунту, щільності твердої фази та
зменшується пористість і водопроникність ґрунту. Враховуючи мікрорельєф території
ці показники можуть бути різними (на крутих схилах, які добре прогріваються сонцем
польова вологість буде меншою порівняно з контролем, а на ввігнутих ділянках,
навпаки ‒ надто вологими) (Леневич, Паньків, 2021).
Додаткові/паралельні стежки. З огляду на те, що на відносно рівній поверхні
стежки ерозійні процеси практично не активізуються (Брусак, Кричевська, 2023), в
мікро-пониженні, «западинах» чи на ввігнутій поверхні стежки починає формуватись
застій води (утворюються калюжі) (Леневич, Паньків, 2021). Щоб оминути
«перешкоду» на шляху туристам-рекреантам доведеться протоптувати нові обхідні
стежки або ж витоптувати її узбіччя. В першому випадку негативний вплив
рекреаційного навантаження проявиться через витоптування нових ділянок, що
спричинить формування та розширення «стежкової мережі» (Leung, Marion, 1999;
Wimpey, Marion, 2010) в лісових біогеоценозах, а у подальшому і деградацію
природного середовища, а у другому – спричинить витоптування узбіч, що збільшить
ширину стежки. Додаткові чи паралельні стежки також можна спостерігати на дуже
крутих ділянках шляху. Характерною особливістю цих ділянок є повздовжнє,
еліпсоподібної форми витоптування поверхні ґрунту навколо стовбурів дерев. Це
зумовлено тим, що гілки дерев чи їх стовбури слугують опорою для туристів-
рекреантів, що спускаються зі схилу. Внаслідок чого утворюються вибиті ділянки
«т.з. острівки», спостерігається оголення кореневої системи дерев, а ширина стежки та
площа витоптаної ділянки збільшується в рази.
Глибину ерозійного врізу. Практична водопроникність стежки є підставою для
активізації ерозійних процесів. За результатами проведених досліджень встановлено, що
збільшення показників щільності будови ґрунту у 1,5 рази зменшує водопроникність з
4,36-4,63 до 0,26 см·хв⁻¹. Проведені дослідження на одному з туристичних шляхів НПП
«Сколівські Бескиди» ‒ (5040 – туристичний шлях «Старовікові ліси» ‒ І категорія
(Леневич, 2020) з’ясовано, що навіть незначне ущільнення поверхні ґрунтом на 7-12%
порівняно з контролем зменшує водопроникність у 33 рази. Фактичний час поглинання
води ґрунтом на переущільненій поверхні стежки перевищував 4 год., тоді як на
контрольній ділянці в середньому становив 3−5 хв. Схожі результати дослідження нами
встановлено на дослідній ділянці під яворово-буковими лісами (табл. 2). Тут щільність
будови ґрунту на стежці збільшилась не суттєво, у 1,2 рази порівняно з контролем, проте
водопроникність була такою ж як на стежці, де щільність будови є більшою у 1,5 рази.
Отримані результати досліджень можна пояснити наявністю подрібненої та втоптаної у
верхній гумусовий горизонт лісової підстилки, яка перешкоджає швидкому проникненню
води. Проведені в лабораторії додаткові експериментальні дослідження водоутримуючої
здатності лісової підстилки та ґрунтів (Леневич, Марискевич і Козловський, 2014)
виявили, що вагова вологоємність підстилки є у 5 разів більшою, ніж для мінеральних
горизонтів ґрунту. З’ясовано, що значна частина вологи видаляється з ґрунтового профілю
вже в першу добу після стану повного насичення (найпомітніше це на контролі), водночас