Page 141 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39
P. 141

138                             Леневич О.І.

                                   дослідних  ділянках  була  на  95-98 %  меншою  ніж  на  контролі.  Схожі  результати
                                   дослідження виявлені і на узбіччі стежки. Щодо отриманих результатів на контрольній
                                   ділянці нами встановлено, що водопроникність ґрунтів є досить високою, а в деяких
                                   випадках  провальною.  А  це  свідчить  про  добрі  водно-фізичні  властивості  ґрунтів
                                   старовікових  лісів.  Отож,  внаслідок  рекреаційного  навантаження  на  стежках
                                   збільшуються  показники  щільності  будови  ґрунту,  щільності  твердої  фази  та
                                   зменшується пористість і водопроникність ґрунту. Враховуючи мікрорельєф території
                                   ці показники можуть бути різними (на крутих схилах, які добре прогріваються сонцем
                                   польова  вологість  буде  меншою  порівняно  з  контролем,  а  на  ввігнутих  ділянках,
                                   навпаки ‒ надто вологими)  (Леневич, Паньків, 2021).
                                      Додаткові/паралельні  стежки.  З  огляду  на  те,  що  на  відносно  рівній  поверхні
                                   стежки ерозійні  процеси практично не активізуються (Брусак, Кричевська, 2023), в
                                   мікро-пониженні, «западинах» чи на ввігнутій поверхні стежки починає формуватись
                                   застій  води  (утворюються  калюжі)  (Леневич,  Паньків,  2021).  Щоб  оминути
                                   «перешкоду»  на  шляху  туристам-рекреантам  доведеться  протоптувати  нові  обхідні
                                   стежки  або  ж  витоптувати  її  узбіччя.  В  першому  випадку  негативний  вплив
                                   рекреаційного  навантаження  проявиться  через  витоптування  нових  ділянок,  що
                                   спричинить  формування  та  розширення  «стежкової  мережі»  (Leung,  Marion,  1999;
                                   Wimpey,  Marion,  2010)  в  лісових  біогеоценозах,  а  у  подальшому  і  деградацію
                                   природного середовища, а у другому – спричинить витоптування узбіч, що збільшить
                                   ширину стежки. Додаткові чи паралельні стежки також можна спостерігати на дуже
                                   крутих  ділянках  шляху.  Характерною  особливістю  цих  ділянок  є  повздовжнє,
                                   еліпсоподібної  форми  витоптування  поверхні  ґрунту  навколо  стовбурів  дерев.  Це
                                   зумовлено  тим,  що  гілки  дерев  чи  їх  стовбури  слугують  опорою  для  туристів-
                                   рекреантів,  що  спускаються  зі  схилу.  Внаслідок  чого  утворюються  вибиті  ділянки
                                   «т.з. острівки», спостерігається оголення кореневої системи дерев, а ширина стежки та
                                   площа витоптаної ділянки збільшується в рази.
                                      Глибину  ерозійного  врізу.  Практична  водопроникність  стежки  є  підставою  для
                                   активізації ерозійних процесів. За результатами проведених досліджень встановлено, що
                                   збільшення показників щільності будови ґрунту у 1,5 рази зменшує водопроникність з
                                   4,36-4,63 до 0,26 см·хв⁻¹. Проведені дослідження на одному з туристичних шляхів НПП
                                   «Сколівські  Бескиди»  ‒  (5040  –  туристичний  шлях  «Старовікові  ліси»  ‒  І  категорія
                                   (Леневич, 2020) з’ясовано, що навіть незначне ущільнення поверхні ґрунтом на 7-12%
                                   порівняно з контролем зменшує водопроникність у 33 рази. Фактичний час поглинання
                                   води  ґрунтом  на  переущільненій  поверхні  стежки  перевищував  4  год.,  тоді  як  на
                                   контрольній ділянці в середньому становив 3−5 хв. Схожі результати дослідження нами
                                   встановлено на дослідній ділянці під яворово-буковими лісами (табл. 2). Тут щільність
                                   будови ґрунту на стежці збільшилась не суттєво, у 1,2 рази порівняно з контролем, проте
                                   водопроникність була такою ж як на стежці, де щільність будови є більшою у 1,5 рази.
                                   Отримані результати досліджень можна пояснити наявністю подрібненої та втоптаної у
                                   верхній гумусовий горизонт лісової підстилки, яка перешкоджає швидкому проникненню
                                   води. Проведені в лабораторії додаткові експериментальні дослідження водоутримуючої
                                   здатності  лісової  підстилки  та  ґрунтів  (Леневич,  Марискевич  і  Козловський,  2014)
                                   виявили, що вагова вологоємність підстилки є у 5 разів більшою, ніж для мінеральних
                                   горизонтів ґрунту. З’ясовано, що значна частина вологи видаляється з ґрунтового профілю
                                   вже в першу добу після стану повного насичення (найпомітніше це на контролі), водночас
   136   137   138   139   140   141   142   143   144   145   146