Page 127 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

124 Кіт Н.А., Щербаченко О.І.

пристосування до можливих втрат вологи (загини і скручування листків), здатність до
швидкої регідратації. Водний режим мохів тісно зв’язаний з їх розмірами і життєвою
формою (Proctor, Tuba, 2002). Передумовою розвитку мохів є забезпечення водою,
оскільки її джерела – опади, туман і роса – нерегулярні, вони володіють різноманітними
механізмами толерантності до водного дефіциту.
Метою роботи було дослідити особливості морфо-фізіологічних реакцій лісових
видів мохів Ptychostomum imbricatulum та Brachythecium rutabulum залежно від
екологічних умов їх місцевиростань.
Вплив несприятливих факторів середовища призводить до збільшення вмісту
пероксиду водню в клітинах, що викликає активацію захисних механізмів і сприяє
підвищенню стресостійкості рослин.

Матеріал і методика досліджень

Об’єктами дослідження були два види мохів, які є представниками різних життєвих
форм: Ptychostomum imbricatulum – низька щільна дернинка і Brachythecium rutabulum
– пухке плетиво, зібрані на дослідних ділянках природного заповідника «Розточчя» та
Яворівського національного парку (старовікові букові ліси, зона стаціонарної
рекреації «Верещиця» і територія соснових насаджень) (рис. 1).

А Б
Рис. 1. Дернини досліджуваних мохів (А – Ptychostomum imbricatulum, Б –
Brachythecium rutabulum.

Морфометричний аналіз рослин (вимірювання довжини пагонів, розмірів клітин,
листків та їх кількості на стеблі) виконували на моторизованому мікроскопі Axio
Imager M1 (Сarl Zeiss) з використанням програмного забезпечення Сarl Zeiss
AxioVision 4.6 та UTHSCSA Image Tool 3.0, стереобінокулярі Stemi 2000-C (Сarl Zeiss)
з фотонасадкою та цифровою камерою „Nikon” та мікроскопі МБС-1 (Демкив, Сытник,
2005).
Вміст гігроскопічної вологи у субстраті визначали за методикою О.В. Аринушкіної
(Аринушкина, 1970). Вміст вологи у мохових дернинах визначали ваговим методом та
обчислювали у відсотках від маси абсолютно сухої речовини (Польчина, 1991).
Активність каталази визначали після екстракції у 0,05 М трис-HCl буфері
(рН 7,8). Екстракт центрифугували протягом 15 хв за 5000 g. Активність фермента
визначали у надосадовій рідині спектрофотометрично на основі реакції з 4% розчином
молібдату амонію. Активність фермента виражали в мкМ Н 2О2 на мг білка за хв
(Королюк та ін., 1986).