Page 35 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

34 Кияк В. Г.

У особин високої життєвості у віргінільному і генеративному віковому станах
відбувається галуження. При цьому особини найвищої життєвості галузяться 2-3 роки
підряд. У особин дещо нижчої життєвості після галуження настає перерва до набуття
ними знову достатнього рівня життєвості, тобто певного рівня фітомаси і потужності
надземних пагонів.
У подальшому ході онтогенезу можна виділити два типові варіанти. Частина
особин приступає у цій фазі до цвітіння і плодоношення. Однак у переважної більшості
особин віргінільного вікового стану високої життєвості активується вегетативне
розростання – галуження, внаслідок якого формуються нові фітоценотичні облікові
одиниці іматурного і віргінільного вікового стану. У тих особин, які зацвіли,
наступного року здебільшого настає перерва у цвітінні, однак відбувається галуження
з утворенням іматурних і віргінільних парціалей.
Нові пагони наростають з бруньок, що розташовані у пазухах листків. Активна зона
з бруньками, які можуть давати початок новим пагонам протягом усього подальшого
онтогенезу, розташовуються у місцях вкорінення наземно-повзучого пагона. Пагін
наростає щорічно на 3-17 см. Вкорінення відбувається на початку нового
вегетаційного сезону. На пагоні зона вкорінення займає по довжині 0,5-1,5 см і
утворює своєрідний вузол вкорінення. Ця зона залишається потенційним центром
розгалуження пагона. При поляганні пагін може вкорінюватися окремими
додатковими коренями також і на інших своїх ділянках.
Товщина пагона повільно збільшується протягом онтогенезу. В іматурному стані
вона становить до 1 мм, у віргінільному – від 1 до 1,2 мм у особин низької життєвості
та до 2 мм – у особин високої життєвості. У генеративній стадії товщина пагона – 1,2-
2 мм.
На пагоні протягом усього онтогенезу залишаються луски, що є залишками
черешків відмерлих листків. Вони вкривають пагін з частотою 0,3-0,8 см.
Іматурна особина прикметна невеликою висотою надземної невкоріненої частини
– 3-4 см, меншими, ніж у дорослих особин, розмірами як листків, так і їхніх часток.
Кількість листків – 4-6. Віргінільна особина характерна крупнішими розмірами –
висота надземної ортотропної частини – 4-7 см. Олиствування густіше. У
генеративних особин пагони мають висоту 5-15 см.
За сприятливих умов існування субсенільні і сенільні особини не формуються, а
клональний розвиток відбувається невизначено тривалий час.
Таким є типовий варіант онтогенезу S. сarpaticus за умов існування в центрі
чорногірського ареалу виду в популяції на г. Ребра, 1950 м н.р.м., пд.-зх. у
сеслерієвнику осоково-кострицевому. Головними відмінностями від описаного ходу
онтогенезу, які виявляються в інших популяціях, є переважно відмінності у ритмі й
частоті галуження з вегетативним розростанням і розмноженням – з одного боку, і
частоті генерування – з іншого. У тих популяціях або популяційних локусах, де
вегетативне розростання пригнічене внаслідок природних чи антропогенних чинників,
– формується більше генеративних особин. Це притаманне для популяцій на г. Петрос
і Шпиці, де ґрунт більш кам’янистий, що утруднює вегетативну активність. Значно
частіше формуються генеративні особини також на ділянках ущільнення ґрунту від
витоптування. Такі локуси найбільше поширені вздовж стежок і на вершинах, тобто у
локаціях інтенсивного відвідування рекреантами, зокрема на г. Піп-Іван.