Page 40 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Динаміка популяцій Senecio carpaticus Herbich у Чорногорі … 39

органів. Адаптивною реакцією за цих умов є збільшення вегетативної рухливості, яка
спрямована відцентрово від джерела затінення. Притому величина вегетативної
активності досягає своїх максимально можливих величин, властивих для популяції.
Встановлено, що типовий діапазон величини вегетативної активності S. сarpaticus в
умовах фітоценозів верхньої висотної зони альпійського поясу, зокрема, в
угрупованнях Seslerietum i Curvuletum, становить 7-17 см на рік. На противагу цьому,
в локусах з домінуванням Deschampsia cespitosa, Luzula sylvatica і Calamagrostis villosa
у дослідній популяції Senecio сarpaticus на г. Пожижевській, величина її вегетативної
активності сягає 46 см, тобто втричі більше. Відтак, якщо внаслідок вегетативної
рухливості особини досягають ділянок з невисоким затіненням, то наступного року
вони набувають здатності до цвітіння і насіннєвого розмноження. Ті особини, яким
уникнути високого затінення не вдається, – відмирають.
Встановлено високу чутливість S. carpaticus до затінення на всіх етапах онтогенезу.
Процес відмирання дорослих особин внаслідок затінення сусідами триває 2-4 роки, –
залежно від їхнього вікового стану і життєвості, а також від ступеня і режиму
затінення. Відмирання середньовікових генеративних особин високої життєвості
триває найдовше і відбувається за схемою, у котрій можна виділити чотири наступні
стадії:
• Припинення генерування і одночасне збільшення вегетативної рухливості.
Величина вегетативної рухливості особин при цьому зростає дво- трикратно,
порівняно з розвитком за умов невисокого затінення. Вектор вегетативного поширення
спрямований у протилежний бік від джерела найвищого затінення.
• Продовження відцентрового вегетативного поширення у бік, протилежний
від джерела затінення. Зниження життєвості парціалей: пагони і листки стають
тоншими і видовженими, метамери – довшими. Перехід материнської особини у
субсенільний стан.
• Розпад материнської особини на окремі партикули за рахунок відмирання
центральної її частини і тих пагонів, котрі були розташовані найближче до джерела
затінення. Кратне зниження вегетативної рухливості. Псевдоомолодження партикул –
набування ними морфометричних ознак іматурного вікового стану.
• За умови збереження дії високого затінення – подальше зниження життєвості
партикул і їхнє відмирання.
За умови зменшення затінення на другій стадії, переважно відбувається реверсія
особин у генеративний стан. На цій стадії можливе також відновлення життєвості
особин. Якщо негативна дія припинена після розпаду материнської особини, то
утворені партикули продовжують свій онтогенетичний розвиток як звичайні діаспори
вегетативного походження.
Адаптивна реакція, яка полягає у значній активації вегетативного розмноження за
умов пригнічення генеративного, притаманна також для інших вегетативно рухливих
видів-геліофітів, зокрема Gentiana acaulis L., Rhododendron myrtifolium Schott &
Kotschy, що забезпечує їм вищу буферність порівняно з вегетативно малоактивними
або неактивними видами (Кияк, 2013).
Швидкі негативні зміни популяції Senecio сarpaticus на г. Пожижевській, які
полягають у прогресивному відмиранні значної її частини, є прикладом деградації
рідкісних малоконкурентних геліофітних видів трав внаслідок прогресуючої динаміки
тривіальних конкурентних трав під впливом демутаційних і кліматогенних змін.