Page 39 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

38 Кияк В. Г.

У 2017 р. сформувалося 160 генеративних особин. Протягом 2015-17 рр. відзначено
вегетативне розростання популяції переважно у східному (на 20-30 см) і південно-
східному векторі (на 20-40 см). Найвища життєвість генеративних особин відзначена
у південно-західному локусі, де утворилося суцільне проективне вкриття виду.
У 2018 р. квітучих парціалей – 80. Притаманне збільшення щільності популяції за
рахунок внутрішнього вегетативного розростання. За зовнішні межі попереднього
року поширення не спостерігалося.
У 2019 р. утворилося 120 квітучих особин. А у 2020-2022 рр. їхня чисельність
щорічно знижується відповідно від 70 до 29, кожного наступного року досягаючи
дванадцятирічних мінімумів.
Оселище Senecio carpaticus на г. Пожижевській належить до одного з найнижче
розташованих у межах Українських Карпат. Найвищої життєвості чорногірські
популяції виду досягають на привершинних ділянках хребта на висотах 1850-2000 м
на вершинах гір Ребра, Бербенеска, Петрос і Піп-Іван. Тому можна стверджувати, що
сучасна швидка деградація популяції на Пожижевській є головним чином
кліматогенно зумовленою. Внаслідок потепління відбулося збільшення життєвості і
щільності її конкурентів. А демутаційний чинник лише підсилив прогресивний
розвиток Deschampsia cespitosa, Luzula sylvatica (Hudson) Gaudin і Calamagrostis villosa
– головних конкурентів Senecio сarpaticus за світло у даних умовах. Станом на 2021 р.
висота особин Deschampsia cespitosa становила у середньому 92 см – у генеративних
особин і 68 – у віргінільних. Висота особин Calamagrostis villosa становила у
середньому 69 см – у генеративних особин і 61 см – у віргінільних. Ці показники є
приблизно вдвічі більшими, ніж у фітоценозах верхньої частини альпійського поясу.
Відповідно, освітленість під їхнім пологом знижується до 5-10% від повного.
Протягом останніх трьох років у таких локусах в умовах високої конкуренції за
світло Senecio сarpaticus, маючи у попередні роки проективне вкриття у 80-90%,
внаслідок затінення редукується до 10-15% покриття на площі.
Таким чином, у нижній висотній зоні альпійського поясу Чорногори, тобто на
висотах 1750-1800 м н.р.м., окрім швидкого поширення чагарникових субальпійських
угруповань, які витісняють численні види трав, передусім рідкісні малоконкурентні
геліофіти (Кобів, 2009; Кияк, Штупун, Білонога, 2016; Kyyak et all., 2015), подібний
негативний вплив можуть спричиняти деякі трав’яні види. Це насамперед види
конкурентної стратегії – Deschampsia cespitosa, Luzula sylvatica і Calamagrostis villosa.
Їхня дія щодо пригнічення і витіснення S. сarpaticus полягає передусім у високому
затіненні.
Механізм витіснення Senecio сarpaticus видами-конкурентами полягає у
проходженні кількох стадій розвитку ценопопуляцій цих видів: колонізації площі
внаслідок насіннєвого і вегетативного розмноження, збільшення їхньої щільності
внаслідок вегетативної активності; збільшення частки генеративних особин у їхніх
вікових спектрах; збільшення життєвості віргінільних і генеративних особин; і,
врешті, ущільнення нижніх ярусів травостою за рахунок тіневитривалих видів (Festuca
picta, види різнотрав’я). На заключній стадії цього процесу формується високий і
щільний травостій – у 70-90 см, під яким на поверхні ґрунту освітленість різко
знижується.
За таких процесів особини Senecio сarpaticus, що притаманне для низькорослих
геліофітів загалом, спочатку втрачають здатність до формування генеративних