Page 32 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38
P. 32

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
                    Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)

            DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.31-42

            УДК 581.524:58.072

            Кияк В.Г.

            ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ SENECIO CARPATICUS HERBICH
            У ЧОРНОГОРІ (УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ)

                  Проведено аналіз структурних і динамічних перетворень у популяціях Senecio сarpaticus
               Herbich у Чорногірському масиві Українських Карпат, що відбуваються протягом останніх
               десятиліть  під  впливом  кліматогенних  і  демутаційних  змін.  Порівняльний  аналіз
               ценопопуляції S. сarpaticus в угрупованні Seslerietum cariceto-festucosum на г. Ребра (1950 м
               н.р.м.),  проведеного  протягом  тривалого  періоду  (1982-2022  рр.),  виявив  високу  її
               стабільність.  Протягом  усього  періоду  спостережень  відзначено  незначне  зменшення
               щільності  популяції  без  змін  головних  популяційних  параметрів  –  просторової,  вікової  і
               віталітетної  структур.  Ця  стабільність  зумовлена  майже  однаковим  антропогенним
               навантаженням у вигляді низької інтенсивності випасу і витоптування у ці десятиліття.
               Водночас  популяції  й  угруповання  верхньої  смуги  альпійського  поясу  ще  не  зазнали
               дестабілізуючого  впливу  чагарників  і  конкурентних  видів  трав.  Фітоценози  сеслерії
               голубуватої,  які  є  первинними  альпійськими,  можуть  слугувати  прикладом  найменшої
               динамічності за сучасних кліматогенних змін у високогір’ї Українських Карпат. Натомість
               на  нижній висотній межі  поширення  останніми  роками  встановлено швидку  негативну
               динаміку Senecio сarpaticus, що спричинене високою вразливістю цього альпійського виду до
               затінення.  Конкурентні  види  трав’яного  компоненту  альпійських  фітоценозів,  а  саме,
               Deschampsia  cespitosa,  Calamagrostis  villosa,  а  також  Festuca  picta,  за  умови  їх  високої
               життєвості  й  щільності  витісняють  цей  геліофітний  вид.  Встановлено,  що  головною
               причиною  цих  процесів  є  кліматичні  зміни,  внаслідок  яких  фітоценотичний  оптимум
               монтанних  і  субальпійських  видів  піднімається  на  вищі  гіпсометричні  рівні,  де  вони
               набувають вищої щільності й життєвості і витісняють низькоросліші альпійські види-
               геліофіти. Виявлено високу швидкість цих процесів. Колишня прогресуюча молода популяція
               S.  сarpaticus  на  г.  Пожижевській  (1760  м),  якій  була  притаманна  позитивна  динаміка
               протягом  декількох років (у 2011-2016 рр.), швидко деградує. Протягом останніх трьох
               років у локусах з високим затіненням проективне вкриття S. сarpaticus редукується від 80-
               90% до 10-15%. Адаптивною реакцією S. carpaticus за цих умов є збільшення вегетативної
               рухливості, яка спрямована відцентрово від джерела затінення.
                  Ключові слова: рідкісні види рослин, популяції, Senecio carpaticus, Українські Карпати.

               Senecio  carpaticus  Herbich  (Senecio  abrotanifolius  L.  subsp.  carpaticus  (Herbich)
            Nyman)  –  це  рідкісний  високогірний  (альпійський)  вид,  поширений  в  Карпатах  і
            Балканах (Чопик , 1976; Червона.., 2009; Baltisberger , 1992, 2006; Стоянов, Китанов,
            1966;  Szeląg,  Kobiv,  2016).  В  Українських  Карпатах  поширений  на  Чорногорі,  –  у
            вигляді  кількох  популяцій,  і  на  Чивчинських  горах,  де  представлений  єдиною
            популяцією на г. Чивчин.
               S. carpaticus на Чорногорі трапляється на вершинах і схилах гір Петрос, Шпиці,
            Ребра, Гутин, Бербенеска, Менчул і Піп Іван. Популяції розташовані здебільшого в
            альпійському  поясі,  меншою  мірою  у  верхній  частині  субальпійського  поясу,
            переважно у діапазоні висот 1750-2020 м н.р.м. Вид займає площі на задернованих і
            кам’янистих  вирівняних  ділянках  пологих  і  рідше  стрімких  привершинних  схилів
            північної, південно-західної і південно-східної експозицій з інтенсивними вітрами і
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37