Page 13 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

12 Савчак О. Р., Капрусь І. Я.

Матеріал і методи досліджень

Польові дослідження проведені в липні 2021 р. на 15 ділянках дубово-грабового
лісу Вігерського ПН (Польща, Сувальський повіт Підляського воєводства). Ґрунтові
проби відібрано на 5 ділянках (01-05B, 20х20 м) з ліщиною (<25% проективного
покриття цим видом) або без неї, а також на 10 ділянках такого ж розміру (01-10A) з
великою участю ліщини (>75% проективного покриття цим видом). На кожній ділянці
було відібрано по 10 проб підстилки та ґрунту за допомогою біоценометра d 7 см і
довжиною 10 см (об’єм 385 см ) з використанням класичних ґрунтово-зоологічних
3
методів дослідження (Dunger, Fiedler, 1997). Потім, у лабораторних умовах, колемболи
були виділені з субстрату на апаратах Тульгрена та зафіксовані в 90% етанолі. На
наступному етапі матеріал переносили в рідину Фора на предметних шкельцях і
створювали мікропрепарати. Колемболи визначали за допомогою світлового
мікроскопа (Olympus BX51) із використанням сучасних ключів та прийнятої
таксономічної системи класу Collembola (Bellinger et al., 1996-2022). В результаті
проведеної роботи ідентифіковано понад 3,5 тис. особин колембол.
На основі проведених досліджень були визначені такі параметри таксоценів
колембол: 1) видовий склад і таксономічна структура, 2) щільність населення, 3)
показники загального видового багатства, альфа-точкового та альфа-ценотичного
різноманіття, 4) якісний склад і відносна чисельність домінантних видів, 5) частота
трапляння у ґрунтових пробах і на дослідних ділянках, 6) представленість
сапроксильної екологічної групи видів. Структуру домінування таксоценів колембол
визначали за підходом Г. Штокера і А. Бергмана (Stöcker, Bergmann, 1977):
еудомінанти (31,7-100% від загальної чисельності таксоцену), домінанти (10,1-31,6%),
субдомінанти (3,2-10,0%), рецеденти (1,1-3,1%), субрецеденти (0-1,0%). Категорії
інвентаризаційного різноманіття прийняті за Р. Уіттекером (Whittaker, 1977) в
інтерпретації І. Капруся (2013). Зокрема, точкове альфа-різноманіття (αa) оцінювали як
середнє видове різноманіття на одну ґрунтову пробу; ценотичне альфа-різноманіття
(αb) – як видове різноманіття у серії з 10 ґрунтових проб зазначеного розміру,
відібраних у певному типі лісових фітоценозів (ценотична фауна).
Частоту трапляння колембол розраховували за формулою:

, де: Fi – частота трапляння виду, s – кількість проб або ділянок з
певним видом, S – кількість усіх досліджених проб (ділянок). Частоту трапляння
виявлених видів колембол у пробах ґрунту і на досліджених ділянках оцінювали за
підходом В. Тішлера (Tischler, 1949): абсолютно постійний вид – 75,1-100% від усіх
проб або ділянок; постійний вид – 50,1-75,0%; другорядний вид – 25,1-50,0%;
випадковий вид – <25,0%.

Результати досліджень та обговорення

Таксономічний склад і видове багатство таксоценів колембол. У результаті
проведених досліджень виявлено 51 вид колембол, які належать до 31 роду та 11 родин
(табл. 1). Найбільше видів зафіксовано в родинах Entomobryidae (13) та Isotomidae (12),
а найменше – Neelide, Arrhopalitidae та Sminthurididae (по 1 у кожній). Найбільше
видове багатство має рід Entomobrya (5 видів), а роди Pseudosinella, Pseudachorutes,
Protaphorura і Xenylla представлені 3 видами кожен. Решта вісімнадцять родів
представлені лише одним видом (Ceratophysella, Mesaphorura, Paratulbergia,
Oligaphorura, Anurida, Vertagopus, Heteromurus, Tomocerina, Sphaeridia та ін.) (табл. 1).
Середня кількість видів колембол на одну ґрунтову пробу, тобто альфа-точкове
різноманіття (αa), на ділянках із великою участю ліщини (01–10A), коливалася від 5-
6,8 (у середньому 5,7), а на ділянках із малою участю ліщини або без неї (01–05B) –
4,5-6,6 (середнє 5,0).