Page 40 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)
P. 40

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 37 (Львів, 2021)
                    Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

            DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2021.37.39-56

            УДК 57.082.544: 599(476)

                         1
                                    2
                                              1
            Загороднюк І.  , Болотіна І.  , Улюра Є.

            ССАВЦІ З  ТЕРИТОРІЇ  БІЛОРУСІ  У КОЛЕКЦІЯХ ПРИРОДНИЧИХ МУЗЕЇВ
            УКРАЇНИ

                 Наведено  огляд  колекційних  зразків  ссавців,  що  зібрані  на  території  Білорусі
              (в сучасних її межах) і зберігаються в природничих музеях України. Узагальнено відомості
              про матеріали із п'яти музеїв – Зоологічного музею Львівського національного університету
              (ЗМД), Зоологічного музею Київського національного університету (ЗМКУ), Музею природи
              Харківського університету (МПХУ), Державного природознавчого музею НАНУ (Львів, ДПМ)
              та  Національного  науково-природничого  музею  НАН  України  (Київ,  ННПМ).  В  межах
              останнього досліджено дві (з трьох наявних) колекції – відділу зоології (ННПМ-z) та відділу
              музеології  (ННПМ-m).  Зразки  з  Білорусі  виявлено  у  колекціях  ЗМД  (5  екз.),  ДПМ  (2 екз.),
              ННПМ-z  (68  екз.),  ННПМ-p  (36  екз.),  ННПМ-m  (7  екз.),  МПХУ  (3  екз).  Загалом  виявлено
              121 зразок 13 видів ссавців. За кількістю  зразків домінують гризуни, зокрема  Spermophilus
              suslicus (61 екз.), Sus scrofa (31 екз.) та Sylvaemus tauricus (7 екз.). Переважають давні зразки
              (1885-1915 рр.), серед яких домінують зразки з колекції О. Браунера (ННПМ). Окремі групи
              ссавців  з’являються  в  колекціях  тільки  в  останній  період  накопичення  зборів,  зокрема
              мишовиді  гризуни  (збори  1990-х  років).  Переважна  кількість  зразків  зібрана  у  південних  і
              західних  районах  Білорусі  в  межах  Берестейської,  Мінської,  Гродненської  та  Гомельської
              областей.  Найбільш  різноманітними  є  збори  з  околиць  м.  Мозир  Гомельської  області,
              переважно це зразки з колекцій О. Браунера 1900-1915 рр., які тепер зберігаються в ННПМ.
              Найдавнішими  є  зразки  пацюка  чорного  (Rattus  rattus)  з  зібрань  Б. Дибовського  1885 р.  в
              родинних  маєтках  Войнове  і  Нянькове  Новогрудського  району  Гродненської  області.
              Найціннішою є вибірка з 61 черепа ховрахів Spermophilus odessanus (suslicus s. lato), що зібрана
              протягом 1947-1954 рр. в різних районах Берестейської, Гродненської і Мінської областей.
              Вагомою є й серія Sylvaemus tauricus з Центрального Полісся (7 екз.), зібрана у 1990-1995 рр.,
              що зберігається в ННПМ.
                 Ключові слова: зоологічні колекції, ссавці, фауна Білорусі, природничі музеї України.

               Зоологічні  колекції  накопичують  важливі  матеріали  про  склад  фауни  того  чи
            іншого  регіону  і  дозволяють  підтверджувати  або  спростовувати  матеріали  різних
            публікацій,  а  надто  верифікувати  давні  вказівки.  Понад  те,  колекції  нерідко
            дозволяють акумулювати матеріали, які з роками відображають не тільки склад фауни,
            але й відносні частки видів та особливості їхнього поширення [13]. Не винятком є й
            теріофауна Білорусі, яка, хоч і часто була об’єктом спеціальних досліджень [23, 24],
            проте не досліджена достатньою мірою.
               Особливо це стосується тих груп, що включають рідкісні види, пари морфологічно
            подібних видів, види на крайніх межах свого поширення, види, що суттєво змінили і
            продовжують змінювати свої ареали та рівні чисельності тощо. Прикладами перших є
            вовчки  й  мишівки,  других  –  полівки  та  мишаки,  третіх  –  ховрахи  та  білозубки,
            четвертих –  пацюки  та  сарни.  Зміни  у  цій  найбільш  варіативній  частині  фауни  є
            найбільш  цінними,  і  їхній  коректний  аналіз  можна  проводити  тільки  за  наявності
            колекцій та їхнього аналізу і, за потреби, перевизначень матеріалу.
   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45