Page 141 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

Проблемно-аналітична база даних "Інвазійні види": структура, функції … 135

трансформація середовища разом з потеплінням клімату посилить інвазійні процеси
[18, 31, 62]. Усе частіш з’являються повідомлення про інвазії у нові регіони світу, що
пояснюють саме змінами клімату [61].
Гіпотеза частково пояснює, чому розширення площ заселення інвазійними видами
у вторинному ареалі інколи набагато більша ніж у первинному. Широкі інвазії
чужинних видів на території Європи пов'язують з різними формами трансформації
середовища. Проте у глобальному масштабі частка чужинних видів рослин (по
відношенню до всіх видів) у Європі, незважаючи на триваліший час експансії, набагато
нижча ніж у Північній та Південній Америці, Австралії та Африці [55]. Лише незначна
частка інвазійних видів здатні колонізувати нове середовище за відсутності
антропогенних порушень. Більшість вторгнень інвазійних видів спостерігається у
районах, де умови навколишнього середовища були змінені або тривають постійні
порушення [16, 21]. Шанси, що інвазійні види будуть успішно конкурувати з
природними, зростають за умов, якщо відбулись зміни навколишнього середовища і
виникли нові ніші. У Австралії інвазійні Ulex europaeus L. , Cytisus scoparius (L.) Link.,
Hieracium pilosella L. та ін. трапляються виключно на територіях, де відбувається
постійний антропогенний вплив на середовище – випалювання, землеробство,
випасання, гірничі розробки тощо [61].
Кліматичні зміни вже тепер трансформують і у подальшому будуть змінювати
структуру біосистем, що створює загрози для численних природних видів, насамперед
рідкісних і реліктових. Найвиразніше структурні зміни угруповань та окремих
популяцій проявляються у гірських системах, де спостерігається поступове висотне
зміщення поясів рослинності [1]. Як структурні перебудови угруповань, так і висотні
зміщення поясності рослинності не супроводжуються інвазіями.
Очікується, що підвищення температури та ризиків посухи через зміну клімату
матиме негативні наслідків для лісів – трансформації структури угруповань та
підвищення їхньої інвазивності. З огляду на економічну та екологічну значимість лісів
принципово важливо змінювати стратегію ведення лісового господарства, що має
включати розробку планів змін у складі та структурі лісонасаджень, відбору
найважливіших і здатних до адаптації аборигенного походження деревних порід або
використання чужинних деревних видів, придатних для майбутніх кліматичних умов.
Саме тому стратегія охорони повинна включати комплексні дослідження, спрямовані
на: (1) збереження існуючих типів лісів з використанням на основі відбору
фенотипічно пластичних популяцій; (2) дослідження локальних адаптацій, тобто змін
генотипу (частот) в межах одного виду (3) прогнози ймовірних міграцій та заміщень
видів; і (4) мінімізація вимирання окремих популяцій з низькою екологічною
пластичністю, особливо на межі поширення або у випадку ізольованих (реліктових)
популяцій.
Припускається, що види з широким діапазоном мають більшу різноманітність
генотипів, що дозволяє успішно адаптуватись до зміни умов довкілля. Генетична
мінливість та фенотипічна пластичність є основними чинниками для виявлення
корисних деревних генотипів для майбутніх програм лісового господарства. Адаптація
до підвищення температури деревних порід проявиться у варіації ключових
функціональних ознак на морфологічному, фізіологічному та фенологічному рівні.