Page 137 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

Проблемно-аналітична база даних "Інвазійні види": структура, функції … 131

репродукції у конкретний час і у певних умовах. Життєвість популяції динамічна
ознака і може змінюватися порівняно швидко, зокрема під час сукцесій.
Життєздатність, навпаки, ознака порівняно стабільна і статична, оцінюється на основі
довготривалого моніторингу і може визначати перспективи популяцій на десятки
років [1].
Адаптаційні механізми за допомогою яких інвазійні види поширюються та
утримуються у нових середовищах стали предметом численних досліджень, особливо
у контексті сучасних кліматичних змін. З потеплінням клімату у інвазійних видів
розвиваються різноманітні адаптаційні пристосування, що найвиразніше проявляється
у зміщенні фенології (особливо початку цвітіння), але які істотно диференційовані у
залежності від типу оселища [23]. Стверджується, що інвазійні та природні види
рослин відрізняються за ступенем та частотою виникнення локальних адаптацій, а
швидка адаптивна еволюція може зберегти та розширити екологічні ніші інвазійних
видів [26, 39, 50].
Фенотипічна пластичність розглядається як здатність генотипу змінюватись та
реалізуватися у різних фенотипах у відповідь на різноманітні впливи зовнішніх
чинників, завдяки чому популяції або їхні окремі частини (групи особин) можуть
пристосовуватися до змін середовищ існування. Пластичність – головний
адаптаційний механізм підтримки життєздатності виду в умовах змін середовища, а
також один з основних механізмів, що забезпечує успіх експансії інвазійних видів у
нові регіони. Сучасні моделі інвазій, побудовані на оцінці впливу кліматичних і
антропогенних змін на розповсюдження видів, не дозволяють враховувати пластичні
реакції популяцій. Позитивні зв’язки між фенотипічною пластичністю та
географічною широтою можуть мати істотні наслідки для процесів витривалості та
майбутніх інвазій за різними сценаріями зміни клімату [27, 46, 47, 51]. Адаптивна
пластичність, ймовірно, може зменшити шанси на вимирання в умовах трансформації
довкілля, стати етапом для подальшої еволюції за природного добору [27]. Навіть
пластичність, яка на даний час не є адаптивною може забезпечити підґрунтя для появи
нових фенотипів важливих для фенотипічної еволюції [57].
Різкі зміни клімату впливатимуть на популяції рослин шляхом швидкого жорсткого
добору більш стрес-толерантних генотипів, тоді, як поступові кліматичні зміни
призведуть до опосередкованого м'якого добору за допомогою внутрішньовидових
взаємодій [57]. Існує також ймовірність змін генома, які можуть бути спричинені
змінами середовища [24]. Такі пластичні геноми можуть забезпечити механізми, які
генерують фенотипічні пластичні реакції [59, 77, 37, 60, 10, 14].
На відміну від природних видів рослин, інвазійні види зазвичай мають відносно
короткий час перебування у нових умовах середовища, як правило, десятиліття або
лише кілька десятиліть [54, 12]. Окрім короткого часу перебування, відсутність
генетичного різноманіття також може обмежувати здатність інвазійних рослин
швидко розвивати локальні адаптації.
Короткий час інвазій та відсутність генетичної різноманітності можуть обмежувати
здатність інвазійних рослин швидко розвивати локальну адаптацію, що дозволяє
інвазійним видам рослинам формувати популяції у широкому діапазоні умов. Тому