Page 139 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

Проблемно-аналітична база даних "Інвазійні види": структура, функції … 133

популяцій, – як пластичність, дивергенція популяцій та онтогенетична динаміка
поєднуються між собою [78]. Спроби пояснити успішність інвазійних видів часто
ґрунтувались на оцінці та порівнянні репродуктивної сфери (розмноження, тривалість
життєвих циклів), життєздатності, темпів зростання чисельності популяцій, швидкості
розповсюдження тощо, між інвазійними та природними видами рослин [56, 73]. Проте
і досі відсутність достатніх емпіричних даних про локальну адаптацію перешкоджає
достовірному кількісному порівнянню виникнення локальної адаптації у інвазійних і
природних видів рослин. Тому подальші експериментальні дослідження локальних
адаптацій у популяціях інвазійних видів можуть допомогти з'ясувати та дати
пояснення успіху експансій.
Проблемним є й те, що не встановлені вихідні умови існування, екологічний спектр
умов (екологічні ніші) і невідомими залишаються локальні адаптації інвазійних видів
в умовах первинного ареалу. На даний час у жодному дослідженні не
використовувались молекулярні маркери для відстеження походження вихідної
інвазійної популяції. Тобто необхідно встановити, чим зумовлена локальна адаптація
у нових умовах – через введення попередньо адаптованих генотипів, чи це якісно
новий процес, що розвивається у відмінних для виду умовах існування [12].
Припускається, що виявлені адаптації швидше за все є результатом сучасного
природного добору (на відміну від введення попередньо адаптованих генотипів).
Відомостей про генетичну мінливість і генетичне різноманіття інвазійних видів
украй мало [17]. Порушення середовища полегшує проникнення інвазійних видів у
нові ніші, що, своєю чергою, забезпечує можливості гібридизації та інтрогресії. Вплив
на регіональне біорізноманіття можна відстежити за допомогою генетичних та
геномних підходів. Генетичні методи можуть забезпечити моніторинг деяких типів
угруповань під впливом кліматичних змін після проникнення інвазійних видів. Після
інтрогресії та гібридизації можна провести аналіз цілих геномів, що дозволить швидко
ідентифікувати та контролювати випадки генетичного забруднення. Найважливіше,
що геномні маркери дозволяють відстежувати географічне походження інвазійних
видів. Нові геномні інструменти сприяють розумінню механізмів динаміки інвазій під
впливом кліматичних змін, таких як роль генетичних змін, адаптації до місцевих умов
та адаптації до змін клімату у первинному ареалі. Ці інструменти забезпечуються
найчастіше більш ефективними засобами для виявлення потенційних загроз,
вдосконалення контролю та оцінки впливу на угруповання [9].
Численні, особливо агресивні, інвазійні види володіють властивостями, які
сприяють швидкому розповсюдженню [18, 53], у них, за звичай, вища насіннєва
продуктивність та активніші й різноманітніші способи перенесення діаспор [56].
Прогнозується, що ці види швидко сформують життєздатні популяції у районах з
новими кліматичними умовами, де зможуть успішно конкурувати з природними.
Проте вказується, що інвазійні види рослин мігрують швидше, ніж їхні природні
шкідники та патогенні мікроорганізми, які не завжди можуть пристосуватись до нових
умов [66], а зміна у фенології інвазійних видів призведе до втрати або ослаблення
зв'язків із запилювачами що, своєю чергою, може вплинути на швидкість
розповсюдження [49].