Page 42 - NZDPM 34/2018

Музей, як платформа екологічного виховання дітей … 41

цитрусових (дикий мандарин, сортовий мандарин, лимон, апельсин, грейпфрут,
помело).
На заняттях із дітьми з вадами зору важливо задіяти якомога більше рецепторів,
тому під час розповіді про ефірні речовини рослин дітям пропонувалось відчути на
запах сухі спеції, ароматичні олії з квітів.
Зовнішній вигляд та будову різних органів рослин діти досліджували за
допомогою муляжів та справжніх плодів і квітів рослин.
Для закріплення вивченого матеріалу, а також обговорення екологічних
особливостей рослин як живих організмів та середовища їх існування пропонувалось
за допомогою музейних працівників висадити рослини-сукуленти в ґрунт. Для цього
була використана розсада рослин, невеликі горщики, суміш необхідного ґрунту,
дренаж. Дітям розповідали про правила посадки та догляду за кімнатними
рослинами. Висаджені рослини вони забрали з собою як сувенір. Такі інтерактивні
завдання є важливим елементом для ефективного засвоєння матеріалу практичними
діями, а також допомагає соціалізації та формуванню екологічної свідомості у дітей.
Важливим для популяризації таких проектів є висвітлення безкоштовних
освітніх ініціатив у медійних засобах. Інформація про проект була розміщена на
сторінці музею у соціальній мережі Facebook, на сайті Музею та на сайті
Національної академії наук України, у різних інтернет-виданнях міста [4]. Також з
метою популяризації та розповсюдження інформації про програму для дітей з вадами
зору підготовані та видрукувані інформаційні буклети.
Програма є необмеженою в часі і заняття проводяться по бажанню за
попередньою домовленістю. Для продовження програми "Музей для всіх: природа на
дотик" розроблені також заняття "Морські жителі" та "Палеонтологічні знахідки".
У кожної дитини є потреба в увазі та можливостях реалізації її потенціалу
незалежно від особливостей її психічного, фізичного розвитку та здоров’я. Саме
тому, важливо навчитись правильно визначати, оцінювати і створювати освітнє
середовище для дітей з особливими потребами. Необхідно прикласти чимало зусиль
ефективного співробітництва педагогів, батьків та музейників для того, щоб
забезпечити якнайкращі умови освітньо-виховного процесу. Важливо спостерігати за
дітьми та використовувати набутий досвід, спробувати зрозуміти вплив різних видів
інвалідності на процеси навчання та розвитку та адаптувати навчальні програми,
методики, матеріали та середовище відповідно до специфічних потреб дітей.
Звичайно, існує чимало проблем, вирішення яких потребує значної затрати часу
та зусиль. Проте будь-які складнощі у подоланні цих проблем жодним чином не
зможуть применшити те моральне задоволення, які отримуємо від спілкування з
дітьми. Музей – це те середовище, де освіта може бути не тільки формальною, але й
унікальною, необмеженою рамками навчальних програм. Така діяльність є важливим
елементом музейної справи і сприяє інтеграції музейного простору, як платформи
для неформальної освіти тих категорій відвідувачів, які найбільше цього потребують.

1. Андрійчук Н. М. Психолого-педагогічний супровід дітей з вадами зору в умовах
інклюзивної освіти [Електронний ресурс] / Н. М. Андрійчук // Соц.-психол. проблеми
тифлопедагогіки : зб. наук. пр. / МОН України, НПУ. М. П. Драгоманова. – К., 2013. −
Вип. 9 (17). − С. 5−13.
2. Ашиток Н. Проблеми інклюзивної освіти в Україні // Людинознавчі студії. Серія
"Педагогіка". – 2015. – Вип. 1/3. – С. 4-11.