Page 45 - NZDPM 34/2018

44 Бедернічек Т.Ю., Партика Т.В.

розчиненої органічної речовини (тих сполук, що фактично перебувають у розчиненій
формі в ґрунтовому розчині) є старшими за 4 роки.
Пул водорозчинних органічних речовин у ґрунті є гетерогенним. До нього
входять крім ідентифікованих (вуглеводи, амінокислоти, флавоноїди тощо) численні
неідентифіковані органічні сполуки, що перебувають на різних стадіях гуміфікації.
Зважаючи на це, для моделювання змін цього пулу за різних гідрокліматичних умов,
зокрема у контексті глобальних змін клімату, доцільно взяти за основу ті сполуки, які
утилізуються мікроорганізмами найшвидше – вуглеводи.
Метою цього дослідження було: 1) провести апробацію нового методу визначення
вмісту вуглеводів, 2) з’ясувати вміст водорозчинних вуглеводів у ґрунтах
Прибережної Антарктики. Кріогенні ґрунти обрані нами як об’єкт досліджень через
гіпотетично високий вміст водорозчинних вуглеводів.

Матеріали і методи досліджень

У цьому дослідженні використовували зразки ґрунту відібрані на островах Скуа
та Галіндез (Архіпелаг Вільгельма). Опис території дослідження та розташування
моніторингових ділянок наведені у публікації Н.В. Заіменко и др. [2]. Досліджували
ґрунт відібраний під різними едифікаторами, а саме: А – оторфований ґрунт під
мохом роду Sanionia; B – ґрунт під Sanionia з домішками Deschampsia antarctica
Desv., C – ґрунт під D. antarctica. У цій роботі видова ідентифікація мохів не
проводилась. За даними І. Парнікози та ін. [4], на території Аргентинських островів
рід Sanionia представлений двома близькими видами Sanionia georgicouncinata (Müll.
Hal.) Ochyra & Hedenäs та S. uncinata (Hedw.) Loeske. Визначення валового вмісту
водорозчинних органічних сполук проводили за модифікованим методом Ghani et al.
[9]. Різниця полягає у тому, що екстракцію водорозчинних органічних сполук
проводили не за кімнатної температури, а за температури 5°С. Такий вибір
температури пов’язаний із спробою кількісно оцінити вміст водорозчинних
вуглеводів у ґрунті за умов наближених до природних умов Прибережної
Антарктики.
Вміст вуглеводів визначали за методом Albalasmeh et al. [7]. Це новий, швидкий
та дружній до довкілля метод, ефективність якого не поступається, а в окремих
випадках перевищує традиційні методи, що передбачають застосування
високотоксичного для людини та тварин фенолу [8, 12]. Фенол використовували для
утворення забарвлених комплексів, з подальшим фотометруванням у видимому
спектрі за довжини хвилі 490 нм. Проте оцінка екстинкції отриманих розчинів в
ультрафіолетовому діапазоні дає змогу відмовитись від використання фенолу. Також
визначення вмісту водорозчинних вуглеводів за цим методом не потребує окремого
відбору зразків і може проводитись одночасно із визначенням загального вмісту
розчинених або екстрагованих водою органічних речовин.
У цій роботі прийнято 5% рівень значущості.