Page 39 - NZDPM 34/2018

38 Данилюк К.М., Савицька А.Г., Середюк Г.В., Коновалова І.Б.

природничомузейна освітня діяльність не дублює навчальні завдання, які вирішують
школи, ліцеї або гімназії, а є цінним доповненням до навчання.
Внаслідок неповного чи спотвореного сприйняття довкілля уявлення дітей з
особливими потребами певною мірою збіднені, фрагментарні, одержана інформація
погано запам’ятовується. Діти відчувають труднощі під час читання, письма,
практичних робіт; швидко стомлюються, що зумовлює зниження розумової та
фізичної працездатності. Саме тому вони потребують дозованого зорового
навантаження та охоронного режиму під час організації навчального процесу.
Розвиток інтеграції людей з вадами зору в культурне та соціальне життя це довгий
процес, який потребує підготовки та найчастіше створення спеціальних умов.
В першу чергу це створення зручних фізичних умов у просторі музею для
пересування таких груп відвідувачів. Надалі для того, щоб слабозорі люди могли
самостійно ознайомлюватися з експозицією природничих музеїв у ній повинні бути
наявні елементи доступні для пізнання, наприклад, муляжі природних об’єктів та
підписи шрифтом Брайля із поясненнями, можливо природні об’єкти яких можна
торкатись, наявність аудіогідів або персоналу музею, які знайомі з методами
проведення екскурсій для людей з вадами зору. Окремо слід розглянути створення
спеціальних програм, які не включені в постійну експозицію і проводяться в інших
приміщеннях музею. Для їх ефективної реалізації необхідно дотримуватись таких
основних умов:
1) через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити;
2
2) освітлення робочого місці учня має бути не менше 75-100 кд/м ;
3) необхідно усунути усі перешкоди на шляху до робочого місця;
4) дитині з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ;
5) важливо використовувати аудіозаписи;
6) частіше перевіряти розуміння матеріалу, який подається;
7) дитина може погано бачити вираз обличчя і не розуміти, що звертаються саме
до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його продовжувати говорити;
8) необхідно прибрати зайві рухи (не використовувати невербальні засоби
спілкування: кивання головою, рухи рук тощо).
Інтеграційні процеси у країнах Європи, Америки та Росії відбуваються вже
давно. Перші тифломузеї почали з’являтися у 80-х роках минулого століття [3].
Створюються спеціалізовані програми й постійні експозиції багатьох музеїв стають
доступними та адаптуються до потреб людей з вадами зору [5, 6, 7]. У Львові процес
зацікавленості та залучення людей з вадами зору до соціально-культурних процесів
через відвідування виставок та музеїв також не стоїть на місці. Ще у 2008 р.
відбулася тактильна виставка "Доторкнутися і побачити" французького фотографа
українського походження Юрія Білака, у 2014 р. у Львівській картинній галереї
презентували виставку для незрячих "Торкаючись, бачу". У 2016 р. Благодійним
фондом "Фонд розвитку Державного природознавчого музею Національної академії
наук України» за підтримки Департаменту з питань культури, національностей та
релігій Львівської облдержадміністрації в рамках конкурсу культурно-мистецьких
проектів, розроблених громадськими організаціями на базі Державного
природознавчого музею, та за допомогою його працівників Савицької А.Г., Данилюк
К.М., Середюк Г.В., Дзюбенко Н.В., Петлюка С.В., Коновалової І.Б. та Архіпової Х.І.
була розроблена та втілена програма проекту "Музей дітям: природа на дотик". У