Page 38 - NZDPM 34/2018

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 34 Львів, 2018 С. 37-42

УДК 069.12:504]:376.3

Данилюк К.М., Савицька А.Г., Середюк Г.В., Коновалова І.Б.

МУЗЕЙ, ЯК ПЛАТФОРМА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Розглянуто роль природознавчого музею у навчально-виховному процесі та
інтеграції дітей з вадами зору у активне суспільно-культурне життя. Розроблена
освітня програма для дітей із вадами зору – «Музей дітям: природа на дотик», основу
якої складають заняття із зоології, ботаніки та екології. Програма створена на базі
музею із залученням спеціалістів Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-
інтернату №100 I-III ступенів. Описані основні етапи впровадження програми та
основні засоби для її проведення.
Ключові слова: освітня програма, діти із вадами зору, ДПМ НАН України.

Вади зору є однією із найважчих форм інвалідності. До групи розладів
порушення зору належать сліпі (близько 10%) та слабозорі (люди зі зниженим зором)
Сліпими вважаються особи, у яких повністю відсутні зорові відчуття або ж ті, котрі
мають лише незначну частку світловідчуттів (гострота зору до 0,004). Слабозорими –
ті, хто має значне зниження зору (в межах від 0,05 до 0,2 при використанні
коригуючих окулярів) [1]. Саме тому, інтеграція людей з вадами зору в активне
суспільно-культурне життя є актуальним та важливим питанням сьогодення.
Необхідність створення умов для людей з особливими потребами у громадських
культурно-освітніх установах спонукає до пошуку нових методів роботи з такою
аудиторією.
Музей як простір для неформальної освіти, що володіє унікальною ресурсною
базою, відіграє важливу роль у формуванні еколого-етичних цінностей та цінності
пізнання з раннього віку. Знайомство із досвідом колег та аналіз існуючих підходів
передують розробкам власних просвітницьких програм для людей з вадами зору.
Особливо важливою вбачається робота з дітьми цієї цільової аудиторії, адже
найкраще формувати знання та враження про предмети живої та неживої природи
якомога раніше, особливо у дітей, які не бачать від народження або з раннього віку.
Необхідні основи для гармонізації взаємозв’язку природи і людини, бережного
ставлення до природи, усвідомлення свого місця та ролі серед оточуючого
середовища закладаються з дитинства.
Проблемам освіти слабозорих людей у наш час приділяється усе більше уваги.
Інклюзивна освіта недосконала, має безліч проблем [2]. Спеціалізовані освітні
заклади, також часто обмежені в можливостях. Вирішення проблем навчального
процесу для дітей з особливими потребами сприяє формуванню нових підходів до
неформальної освіти, а відтак і пошуку нових платформ для їх реалізації. Саме тут
свою роль можуть і повинні відігравати музеї. Окрім цього, важливим видається саме
зацікавлення дітей у пізнанні навколишнього світу. Дослідження особливостей
будови і функціонування живих організмів та екологічних систем може давати
поштовх до формування екологічно свідомої особистості.
Музей створює умови для комунікації, навчальну атмосферу для сприйняття
інформації і може закріплювати отримані раніше знання. Важливо зазначити, що