Page 21 - NZDPM 34/2018

20 Климишин О.С., Савицька А.Г.

Основою бріологічного гербарію послужили особисті матеріали А.С. Лазаренка,
зібрані ним та іншими колекторами у передвоєнні роки на теренах східн [11]. их
регіонів України, в Білорусі, на Кавказі, в Середній Азії та Далекому Сході Росії .
Найбільш інтенсивно гербарій поповнювався в 1947-54 рр., коли було організовано
низку бріологічних експедицій в Українські Карпати (А.С. Лазаренко, М.П.
Слободян, К.О. Улична), на Волинське Полісся (В.М. Мельничук), в Крим (В.М.
Мельничук). У 1960-63 рр. величезний бріологічний матеріал було зібрано К.О.
Уличною з Буковини під час геоботанічного обстеження Українських Карпат, а
пізніше територій Передкарпаття та Поділля. Пізніше переважно на матеріалах цього
ж гербарію В.М. Мельничуком будо видано "Определитель лиственных мхов средней
полосы и юга Европейской части СССР" у 1970 [16].
У цей період гербарій виконав роль документальної бази для підготовки
декількох кандидатських дисертацій: М.П. Слободяна "Лиственные мхи Советских
Карпат" [17], В.М. Мельничука "Лиственные мхи Западной Волыни" [15], К.О.
Уличної "Анализ бриофлоры Черновицкой области" [18]; низки наукових статей, а
також фундаментальної праці А.С. Лазаренка "Определитель лиственных мхов
Украины" [14]. На цей же період (1958-63 рр.) припадає робота львівських бріологів
(А.С. Лазаренко, В.М. Мельничук, К.О. Улична) над "Флорою мохів УРСР" [1-3].
Було підготовлено перший варіант рукопису по акрокарпних мохах. Однак, у зв’язку
з реорганізацією та зміною напряму наукових робіт відділу, ці матеріали були
передані для завершення Г.Ф. Бачуриній до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного
АН УРСР в Київ.
У 1963-64 рр. гербарій було передано до Львівського науково-природознавчого
музею, що саме в цей час переходив з академії у підпорядкування Міністерства
культури УРСР, і з того часу бріологічний гербарій став складовою частиною його
ботанічних фондів. На жаль, у період перебування музею у віданні Міністерства
культури робота в гербарії за відсутності фахових спеціалістів не велася і лише з
поверненням Державного природознавчого музею у 1969 р. у відання АН УРСР
робота в бріологічному гербарії відновилася. У 1970 р. гербарій поповнився
значними колекціями М.П. Слободяна з різних регіонів України. Гербарій було
впорядковано за системою Бротеруса-Фляйшера, і тоді він уже налічував понад 10
тис. зразків.
У наш час бріологічний гербарій (мохоподібні), поряд із колекціями водоростей,
грибів і лишайників, входить до складу розділу музею "Гербарій безсудинних
рослин", що, у свою чергу, належить до ботанічного фонду музейного зібрання.
Загалом, станом на 1.01.2018 р., він нараховує 25070 зразків мохоподібних основного
фонду (3,9 тис. – науково-допоміжного фонду), які включають 3 структурні
підрозділи: сфагнові мохи (329 зразків основного фонду), печіночники (1946 зразків
основного фонду) і листяні мохи (22795 зразків основного фонду). Колекційні зразки
бріологічного гербарію основного фонду музею більш-менш повністю
представляють видовий склад цієї групи рослин не лише України, але й Кавказу,
Алтаю і Далекого Сходу. Його включено до "Індексу бріологічних гербаріїв світу"
(Bryophytorum Bibliotheca, 1976) [12]. З 1971 р. було розпочато впорядкування
бріологічного гербарію, його інвентаризація і критичне наукове опрацювання.
Вагому роль у цьому процесі відіграли його науковий куратор К.О. Улична і його
багаторічний зберігач Т.Г. Кулик. Ця робота була завершена підготовкою і випуском